TextBook Ліз поклала руки на потилицю:
— Здаюся!
— Еллем, якщо читати навпаки, перетворюється на Мелле. А це дівоче прізвище Хільде Мольнес.
Ліз вражено глянула на Харрі:
— Та ну!
Єнс тримав у руці папаю, розглядаючи її.
— Слухай, Льокен! Коли надкушуєш папаю, то відчуваєш смак блювотиння, не зауважував?
І він устромив зуби в м’якоть плода. По підборіддю потік сік.
— А на смак вона як вагіна. — І він розсміявся, закинувши голову. — Знаєш, папая коштує п’ять батів у Чайнатауні, тобто майже нічого. Кожний може купити її; з’їсти цей фрукт означає так звану просту радість життя. Є й інші прості радощі, цінувати їх починають тільки тоді, коли їх втрачають. Це немов…
Єнс помахав перед собою рукою, підшукуючи підходяще порівняння.
— …уміти підтертися. Або задовольнити себе. Усе, що для цього потрібно, — це хоча б одна рука.
Він підняв з підлоги відрубану кисть Льокена за середній палець і підніс її до його обличчя.
— У тебе поки ще є одна рука. Подумай про це. А також про те, що ти не зможеш робити без рук. Я вже про це подумав, так що дозволь мені допомогти тобі. Ти не зможеш почистити апельсин, не зможеш наживити гачок, не зможеш пестити жіноче тіло, не зможеш застебнути на собі штани. Ти навіть не зможеш застрелитися, якщо з’явиться таке бажання. Ти будеш постійно мати потребу в помічникові, який зробить за тебе все це. Все це! Подумай гарненько.
З обрубка витекло кілька краплин крові, вони впали на край стола, залишивши червоні бризки на сорочці Льокена. Єнс відклав руку. Пальці її вказували на стелю.
— З іншого боку, маючи обидві руки, можна робити що завгодно. Можна задушити людину, яку ненавидиш, згребти виграш зі стола, тримати ключку для гольфа. Знаєш, яких висот досягла сьогодні медицина?
Єнс почекав, поки не переконався, що Льокен відповідати не має наміру.
— Лікарі можуть заново пришити кисть, відновивши всі нервові волокна до єдиного. Для цього вони витягнуть із передпліччя всі нерви, немов якісь дротики. І через півроку ти забудеш про те, що переніс операцію. Зрозуміло, за умови, що ти негайно звернешся до лікаря й не забудеш прихопити із собою відрубану кисть.
Він став за спиною в Льокена, опустив руку йому на плече й прошепотів прямо у вухо:
— Поглянь, яка гарна рука. Сама досконалість, вірно? Майже як на картині Мікеланджело, тільки от не пам’ятаю її назви…
Льокен нічого не відповів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 50“ на сторінці 4. Приємного читання.