Розділ 46

— Тоньє Віг?

Торхус слабко усміхнувся:

— Подивимося. Необхідно врахувати різні фактори. А що тут їдять?

До їхнього столика вже підскочив офіціант, і Харрі питально підняв на нього очі.

— Вугор, — вимовив офіціант. — В’єтнамська страва. З в’єтнамським рожевим вином й…

— Ні, дякую, — заявив Харрі й, відкривши меню, ткнув у суп із кокосового молока. — І мінеральної, будь ласка.

Торхус знизав плечима й згідно кивнув.

— Вітаю, — сказав він, затиснувши в роті зубочистку. — Коли їдете?

— Дякую, але, боюся, це передчасно, Торхус. Залишається розплутати ще кілька ниток.

Торхус перестав колупатися в зубах.

— Ниток? У вашу роботу не входить наведення глянцю, Холе. Вам залишилося лише впакувати речі й відправитися додому.

— Все не так просто.

У твердих блакитних очах чиновника щось мигнуло.

— Усе закінчилося, адже ви розумієте? Справа розкрита. Учора всі газети в Осло надрукували на перших шпальтах повідомлення про те, що Кліпра вбив посла і його дочку. А ми вціліли, Холе. Газети посилаються на голову поліції Бангкока, котрий сказав, що мотив злочину не з’ясований і що, швидше за все, Кліпра збожеволів. Просто й зовсім незрозуміло. Головне, народ повірив!

— Виходить, скандал все-таки вибухнув?

— І так, і ні. Нам удалося приховати, що все відбулося в мотелі й що це насправді за мотель. І найголовніше — прем’єр-міністр ні до чого. Тепер треба подумати про інші речі. Журналісти вже почали дзвонити сюди, у посольство, і запитувати, чому їм раніше не сказали, що посла вбили.

— І що ви відповідаєте?

— А що я можу відповісти, чорт забирай? Що виникли мовні проблеми, непорозуміння, що поліція Таїланду спершу послала нам неповні відомості, і все таке.

— І вони повірили?

— Ні, звичайно. Але принаймні нам не можуть дорікнути в тому, що ми їх дезінформуємо. У прес-релізі говорилося, що посол знайдений убитим у готельному номері, а це відповідає дійсності. Як ви говорили, Холе, ну, щодо того, де ви знайшли його дочку й Кліпру?