Розділ 41

Харрі знову бачив її уві сні. Її рудувате волосся, що розліталося, її спокійний, упевнений погляд. Він чекав, що далі буде те саме: з її рота й очниць почнуть рости морські водорості. Але цього не сталося.

— Це Єнс.

Харрі зрозумів, що зі сну схопив слухавку.

— Єнс? — Дивно, чого це серце так закалатало. — Я бачу, ти любиш дзвонити в невизначений час.

— Вибач, Харрі, але в нас неприємності. Руна пропала.

З Харрі злетів усякий сон.

— Хільде не знає, що робити. Руна мала бути вдома до вечері, а зараз третя година ночі. Я дзвонив у поліцію, вони сповістили патрульні машини, але я вирішив подзвонити й тобі теж.

— Навіщо?

— Навіщо? Не знаю. Чи не міг би ти сюди приїхати? Хільде сидить і ридає.

Харрі уявив собі цю картину. У нього не було ніякого бажання стати свідком усього іншого.

— Послухай, Єнсе, я мало чим зможу допомогти зараз. Дай їй заспокійливого, якщо вона не п’яна, й обдзвони всіх подружок Руни.

— У поліції сказали те ж саме. Але Хільде говорить, що в дочки немає подружок.

— Чорт!

— Що?

Харрі сів на ліжку. Все одно сон уже пропав.

— Вибач. Я буду за годину.

— Дякую тобі, Харрі.