Розділ 40

— Йдеться про політичні амбіції?

— Можливо. А може бути, ніхто з них зовсім нічим таким і не ризикує. Те, що мій офіс знаходиться в тій самій будівлі, що й посольство, ще не означає…

— …що ви теж у їхній платіжній відомості? Так на кого ж ви працюєте? Чи ви позаштатник?

Льокен усміхнувся своєму відбиттю в супі.

— Скажіть, що трапилося з вашою жінкою, Холе?

Харрі розгублено витріщився на нього.

— Ну, з тією, що кинула палити.

— Я вже розповів вам про це. Вона виїхала в Англію з музикантом.

— А потім?

— Хто сказав, що було якесь «потім»?

— Ви. Та інтонація, з якою ви про неї розповідали, — розсміявся Льокен, відклавши ложку. — Ану розповідайте, Холе. Вона дійсно кинула палити? Зовсім?

— Ні, — тихо вимовив Харрі. — Тоді. Але тепер кинула. Зовсім.

Він глянув на пляшку «Джима Біма», заплющив очі й спробував уявити собі тепло від першого ковтка.

Харрі сидів доти, поки Льокен не заснув. Потім відтягнув його на ліжко, укрив пледом і пішов, зачинивши двері.

Консьєрж у «Рівер-Гарден» теж спав. Харрі хотів було розбудити його, але передумав: усім треба поспати вночі, хоча б трохи. Під двері квартири був підсунутий лист. Харрі поклав його, не відкриваючи, на нічний столик разом з іншими, а потім улаштувався біля вікна, дивлячись на баржу, що беззвучно сковзала по воді під мостом Таксін-бридж.