Розділ 39

Зовні почулися голоси й брязкіт ключів.

— Вони біля головного входу, — сказав Льокен.

— То давайте вибиратися звідси!

— Не можна, вони помітять нас, якщо ми зараз вийдемо, — шепнув Льокен. — А коли вони ввійдуть у будинок, ми хутко звалюємо з гаража, добре?

Харрі кивнув у відповідь. Смужка місячного світла, блакитна від скляної мозаїки над дверима, лягла перед ними на підлогу.

— Що ви робите?

Харрі опустився на коліна й підібрав з підлоги шматочки вапна. Він не встиг відповісти, як розчинилися парадні двері. Льокен відкрив двері в гараж, і Харрі вискочив геть. Пригнувшись, вони чимдуж рвонули через газон, й істеричне виття сирени поступово ставало слабкішим у них за спиною.

— Close call[34], — вимовив Льокен, коли вони вже опинилися по той бік стіни.

Харрі глянув на нього. У місячному світлі блиснув золотий зуб. Льокен навіть не задихався.