Розділ 39

Харрі вважав, що існує не так уже й багато способів вторгнення в чужий будинок, однак Льокен наполіг на тому, щоб вони продумали все до дрібних деталей. Він особливо підкреслював, що останні критичні метри до будинку вони повинні пробігти разом, тоді як Харрі здавалося, що краще б вони бігли по черзі: один біжить, інший вартує.

— Нащо вартувати? — роздратовано запитав його Льо-кен. — Ми в кожному разі помітимо, що нас виявили. І якщо побіжимо по черзі, то ризик викриття зросте рівно вдвічі. Ви мені скажіть, невже вас у поліції нічого не вчать?

І Харрі більше не заперечував із приводу інших позицій їхнього плану.

У гаражі красувався білий «лінкольн-континенталь», а бічні двері вели звідси прямо в будинок. Льокен припустив, що замок тут простіший, ніж у парадних дверях, а крім того, їх не помітять із будки біля воріт.

Він дістав відмичку й узявся за роботу.

— Ви стежите за часом? — шепнув він Харрі, і той кивнув на знак згоди. Відповідно до графіка, до наступного обходу охоронця залишалося шістнадцять хвилин.

Через дванадцять хвилин Харрі відчув, як у нього засвербіло все тіло.

Через тринадцять йому жагуче захотілося, щоб повз них випадково пройшов Сунтгорн.

Через чотирнадцять хвилин він зрозумів, що настав час перервати операцію.

— Треба уносити ноги, — прошепотів він.

— Ще трохи, — відповів Льокен, зігнувшись над замком.

— У нас більше немає часу.

— Ще кілька секунд.

— Тікаймо! — прошипіл Харрі крізь зуби.

Льокен нічого не відповів. Харрі глибоко вдихнув і торкнув його за плече. Льокен повернувся, їхні погляди зустрілися. Блиснув золотий зуб.

— Відкрито! — шепнув Льокен.

Двері беззвучно відчинилися. Сковзнувши всередину, вони тихо закрили її за собою. І в ту ж мить почули кроки в гаражі, побачили світло від ліхтаря через віконце. Хтось різко смикнув за ручку дверей. Вони завмерли, притиснувшись спиною до стіни. Харрі затамував подих, відчуваючи, як скажено калатає серце. Потім кроки затихли далеко від них.

Тут Харрі не витримав.

— Цілих двадцять хвилин!

— Подумаєш, плюс-мінус кілька хвилин, — знизав плечима Льокен.