Розділ 21

Обидва боксери зняли з голови пов’язки, обійшли ринг по колу й здійснили щось на зразок маленького ритуалу: приклали голови до кутових стовпів, стали на коліна й виконали трохи танцювальних па.

— Це називається рам иуай, — пояснила Ліз. — Вони танцюють на честь свого особистого кхруу, гуру й духа-заступника тайського боксу.

Музика замовкла, й Іван пішов у свій кут, де вони разом із тренером схилили голови й склали руки.

— Вони моляться, — прокоментувала Ліз.

— Він дійсно має потребу в цьому? — заклопотано запитав Харрі. І подумав про значну суму, якої тепер не було у нього в кишені.

— Якщо хоче виправдати своє ім’я.

— Іван?

— Усі боксери вибирають собі ім’я. Іван так назвав себе на честь Івана Іполита, нідерландця, котрий переміг на стадіоні «Лунпхіні» в 1995 році.

— Переміг один-єдиний раз?

— Він був єдиним іноземцем, що переміг у «Лунпхіні». Взагалі.

Харрі повернувся, щоб подивитися на вираз її обличчя, але в цю саму мить ударили в гонг, і двобій почався.

Боксери обережно зближалися, зберігаючи дистанцію, кружляючи один навколо одного. Свінг був відбитий з легкістю, контрудар припав на повітря. Музика ставала все голоснішою, глядачі кричали дедалі гучніше.

— Спочатку треба підігріти настрій! — прокричала йому

Ліз.

І от боксери зійшлися. Блискавично сплелися, і замигтіли їхні руки й ноги. Усе відбувалося так швидко, що Харрі нічого не міг розібрати, а Ліз застогнала. В Івана вже кров юшила з розбитого носа.

— Його вдарили ліктем, — сказала вона.

— Ліктем? Куди ж дивиться рефері?

Ліз усміхнулася.

— Бити ліктем не заборонено. Навіть навпаки. Удари руками й ногами дають бали, але, як правило, саме лікті й коліна призводять до нокауту.

— Це, напевно, тому, що в них не така гарна техніка ударів ногами, як у карате.