Розділ 17

Таргани

— Зламаний!

Харрі відчув, як стікає потом. Ще за кілька хвилин задзвонив телефон, і клерк запросив їх за собою. Біля сходів він сказав, що вони мають роззутися. Тут Харрі подумав про свої драні, пітні тенісні шкарпетки й про те, що було б краще для всіх, якби він залишився в черевиках. Однак Нхо похитав головою. Харрі вилаявся, скинув черевики й затупотів нагору по сходах.

Мешканець акваріума постукав у якісь двері, йому відкрили, і Харрі здивовано відступив на два кроки назад. Дверний проріз повністю закрила гора плоті й мускулів. На місці очей у гори були дві щілинки, рот прикрашали чорні висячі вуса, череп був виголений, не вважаючи рідкої кіски, що звисала вбік. Голова його, схожа на пофарбовану не в той колір кулю для боулінга, сиділа прямо на тілі, без шиї, без плечей, — один суцільний зашийок здіймався від вух і до рук, таких товстезних, що вони здавалися пригвинченими до тіла. Харрі жодного разу в житті не бачив таких великих людей.

Залишивши двері відкритими, чоловік-гора неквапно повернувся до кімнати.

— Його звуть Ву, — шепнув Нхо. — Горила на фрилансі. З дуже поганою репутацією.

— Господи, а на вигляд — погана карикатура на якого-не- будь голлівудського лиходія.

— Він китаєць із Маньчжурії. А вони славляться…

Ставні на вікнах були закриті, і в сутінках кімнати Харрі

роздивився обриси людини, що сиділа за громіздким письмовим столом. Зі стелі доносилося дзижчання вентилятора, а зі стіни скалилася справжня тигряча голова. Через те, що балконні двері були розкриті, шум стояв такий, немов машини мчали-ся прямо через кімнату. Там, біля балкона, сидів третій. Ву втис своє могутнє тіло в єдиний вільний стілець, а Харрі й Нхо так і залишилися стояти посередині кімнати.

— Чим можу бути вам корисний, добродії? — донісся голос через письмовий стіл, низький, з майже оксфордською вимовою. Чоловік за столом підняв руку, і на пальці його блиснув перстень. Нхо кинув оком на Харрі:

— Ми з поліції, пане Соренсен…

— Я знаю.

— Ви позичили гроші послові Атле Мольнесу. Він мертвий, і ви намагалися дзвонити його дружині, щоб одержати суму, яку він вам заборгував.

— У нас немає ніяких претензій до пана посла. А крім того, ми не займаємося подібними справами, пане…

— Холе. Ви брешете, пане Соренсен.

— Що ви сказали, пане Холе? — Соренсен нахилився вперед. Риси його обличчя були типово тайські, але шкіра й волосся — біліші від снігу, а очі прозоро-блакитні.

Нхо смикнув Харрі за рукав, але той звільнив руку, витримуючи погляд Соренсена. Він знав, що перетнув межу, озвучивши погрозу, і що за правилами гри пан Соренсен тепер ні в чому не зможе зізнатися, не завдавши собі ганьби. Однак Харрі стояв у самих шкарпетках, пітний, як свиня, і йому було байдуже до ганьби, такту й дипломатії.

— Ви в Чайнатауні, пане Холе, а не в країні фарангів. І в мене нема ніяких непорозумінь із шефом поліції Бангкока. Пропоную вам при нагоді поговорити з ним, і тоді обіцяю, що я забуду про цей сумний епізод.

— Зазвичай саме поліція зачитує бандитам правила Міран-ди-Ескобедо, а не навпаки.

Великі червоні губи пана Соренсена здригнулися в посмішці, оголивши сліпучо-білі зуби.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 17“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи