Розділ двадцятий Лондон

Темний світ. Рівновага

— Навіщо?! Це ж божевілля, натовпи Тіней... просто кінець світу!

— Навпаки! Якщо я їх впущу — я їх контролюватиму. Хазяїн глечика віддає накази джинові, хазяїн кресала віддає накази інфернальним собакам, той, хто відкрив посудину, керує всім, що всередині! Елементарно, ази прадавньої магії! Отож я рятую світ, Дашо, а не гублю його!

На екрані чергувалися кадри. Судячи з новин, Москву здорово порвало. Напевно, й заняття в університеті скасовано... Я недоречно згадала, що не зачинила кватирку, йдучи востаннє з гуртожитку. Коли це було? Триста років тому. У той день, коли розбився скляний чайник і скалки розсипалися по всій кімнаті...

— Мені вас поздоровити? — запитала я тихо. — Чи видати медаль за порятунок світу?

Він весело розсміявся:

— Ні, з тебе точно буде толк... Спасибі за поздоровлення. Я відкрию портал у найближчу годину.

— Тоді чому ви тут, а не там? — я кивнула на екран, де біснувалися смерчі. — Хочете відкрити — йдіть, відкривайте, з Інструктором заодно... познайомитесь.

— Потім, — він посміхнувся. — Містична природа Москви не терпить моєї присутності... поки що. Це давнє місто зі складною системою магічних захистів і противаг, тому мені доводиться діяти чужими руками. От для чого мені потрібний Сем... і ти.

Він відійшов до письмового стола, відімкнув шухляду, вийняв скриньку. Повернувся до мене, відкрив скриньку врочисто, як наречений, що вперше демонструє нареченій обручку. На чорному оксамиті всередині лежав мій амулет у вигляді ока.

Я придушила перше бажання й не стала його хапати. Ясно ж, що чаклун на це розраховував.

— Я одержав цю річ літаком, спецпосилкою, вчора, — він уважно спостерігав за мною. — Розкажи, як вона вперше опинилася в тебе на шиї?

— Мені його подарувала мама.

— Брехати мені не треба, будь ласка. Друга спроба?

Ніжно співали канарки, невидимі в гілках екзотичного дерева. Десь далеко продзвонив дзвіночок. Долинув ледь чутний шум великого міста — і стих; лялька, схожа на Сема, дивилася в стелю скляними очима.

— Добре, — повільно сказала я. — Мені було вісім років, я їхала на екскурсію, автобус потрапив на мосту в аварію...

Сухо, без епітетів, я розповіла йому історію амулета. Він слухав дуже уважно й здивувався, коли я замовкла:

— І все?

— А що ще? Мама каже, що амулет дістався мені від батька. Що в день катастрофи кулон сам з’явився в мене на шиї, і тому я врятувалася. Перевірити немає можливості. Це все.

— Ти добре пам’ятаєш, як ти впала з моста у воду?

— Узагалі не пам’ятаю. Тільки пам’ятаю, як я вже на березі й люди біжать до мене, кричать...

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темний світ. Рівновага» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ двадцятий Лондон“ на сторінці 7. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи