Розділ двадцятий Лондон

— Ну, не треба — то й не треба... Від води не відмовишся?

Слухаючись його погляду, мовчазна служниця, точнісінько така, як в англійських фільмах, налила мені у високу склянку води з глечика. І, знову корячись поглядові, мовчки вийшла.

Я б і води в нього не пила, але губи так розтріскалися, що важко було говорити. Я осушила склянку залпом. Не чекаючи служниці, чаклун знову наповнив її до країв:

— Ти ж не хочеш бути моїм ворогом. І я теж цього не хочу.

— Тоді відпустіть Сема.

— Я не можу його відпустити. Якщо в маріонетки відрізати ниточки — маріонетка помре... Поза мною й моєю волею Сем — усього лише шматок м’яса, вибач. Але якщо я тобі ляльку подарую...

— Подаруйте.

— Молодець, голова микитить, тільки треба додавати чарівне слово — «прошу».

— Про...

Я урвала себе. Спершу він змусить мене просити, потім благати, що далі? На колінах плазувати, а він усе одно відмовить?

Він спостерігав за мною. Я впізнавала погляд: так дивиться ентомолог на кумедну комаху. Так сита сова дивиться на мишу в паніці. Важко, дуже важко було під цим поглядом зберігати холоднокровність.

— Навіщо тобі Сем? — він усміхнувся. — У світі достатньо чоловіків, вправних у ліжку, багатих і щедрих, а ти розумна дівчинка, зможеш себе поставити...

Я повільно рахувала подумки: «Сорок два, сорок три, сорок чотири». Він кивнув, начебто одержавши важливу відповідь:

— Знаєш, що мені в тобі подобається? Ти вмієш брати гору над емоціями. Не кожному це доступно у твоєму віці... Я тебе провокую, вибач, це жорстоко, але так треба.

«Сорок дев’ять, п’ятдесят, п’ятдесят один...»

— Озирнімось назад і проаналізуймо, в який момент емоції замінили тобі розум. От, наприклад, тобі розповіли історію про Темний Світ, про Тіней. Ти емоційно втяглася й повірила на слово, так?

Я збилася з ліку й не змогла почати заново. Він чекав.

— Не на слово! — я подивилася йому в очі. — Я бачу Тіней. Я бачу, що вони роблять.

— І що ж?

— Убивають! Я рятувала... звичайних людей, студентів, і якщо ви збираєтеся мені заливати, що Тіні, мовляв, корисні для екології...