TextBook Піпл дивився очікувально. Я махнула йому рукою, він узяв із сітки третій м’яч, темно-синій, і вгатив по ньому ногою вже не так замашисто — видно, влаштовувати мені струс мозку йому дуже не хотілося.
М’яч летів, бувалий у бувальцях, потертий, повільний — але все одно важкий і дуже-дуже твердий. Я виставила вперед руки...
І швидко пірнула під м’яч. Він влетів у сітку міні-воріт за моєю спиною.
— Навчив, молодець, — упівголоса сказала Ліза Гриші.
Мені стало соромно:
— Я просто не зосередилася. Давай ще раз!
Піпл узяв з сітки останній м’яч. Я чекала удару, піднявши руки напоготові. Треба пошукати в собі імпульс, треба щось крикнути, відчути силу... «Використовуй силу, Люк!»
М’яч був уже в повітрі.
— Авада кедавра! — верескнула я.
М’яч угатив мені в лоб — друга бомба в ту саму вирву, по ґулі, що проступала після попереднього удару. Я похитнулася й сіла на дерев’яну підлогу. Підскочив Гриша, допоміг підвестися:
— Треба холодне прикласти...
— Нічого не треба, — я вивернулася з його рук.
— Ні, вона не силовик, я так і думала, — Ліза замислено взялася підбирати м’ячі, що розкотилися по всій підлозі.
Гриша ляснув мене по плечі:
— Ти не силовик, я не силовик, але ми нас любимо не за це, правда?
— І що це значить? — від болю в мене сльози навернулися на очі, і найменше я хотіла, щоб їх помітили.
— Виходить, треба викликати завантаження. У нас поділ праці: ти бачиш Тіней, Піпл чує, Ліза пакує, я — доставляю...
Говорячи, він малював графіті на зеленій стіні.
— Ходімо... А то зараз сюди прийдуть діти зі спортшколи, треба їм звільнити місце.
— А вони... знають, що ми тут тренуємося?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темний світ. Рівновага» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ дев’ятий Ті самі й зомбі“ на сторінці 5. Приємного читання.