Клерк увійшов і з таємничим виглядом зачинив за собою двері.
— В чім річ? — спитав Перкер.
— Вас хочуть бачити, сер.
— Кого?
Лаутен глянув на містера Піквіка й кашлянув.
— Хто хоче бачити мене? Чи вам позакладало, Лаутен?
— Та ні, сер,— відповів клерк.— Це Додсон і Фог із ним.
— Чорт бери! — крикнув маленький чоловічок, подивившись на годинника,— я ж сам просив їх бути тут пів на дванадцяту, щоб улаштувати вашу справу, Піквік. Вони повинні принести мені точний рахунок усіх витрат. Дуже неприємно, дорогий сер. Що ж його нам робити? Може, ви перебудете хвилиночку в суміжній кімнаті?
Суміжна кімната була те саме приміщення, де чекали пани Додсон і Фог, і містер Піквік волів залишитися в кабінеті, надто тому, що не йому було соромно дивитись на славетних аторнеїв, а вони мусили червоніти, бачивши його.
— Гаразд, любий сер, — одповів Перкер. — Мушу лише попередити вас про одне. Ні Додсон, ні Фог не можуть почервоніти або зніяковіти, побачивши чи то вас, чи кого іншого. І якщо ви сподівались цього, то ви найбільш наівна людина, яку мені доводилось зустрічати. Пустіть їх, містер Лаутен.
Містер Лаутен, усміхнувшись, зник, і через хвилинку повернувся, ведучи за собою порядком старшинства спершу Додсона, а потім Фога.
— Ви, певне, знаєте містера Піквіка? — сказав Перкер, пером показуючи в тому напрямку, де сидів цей джентльмен.
— Як поживаєте, містер Піквік? — чемно спитав Додсон.
— Боже мій! містер Піквік! — скрикнув Фог.— Як ся маєте, сер? Сподіваюсь, здорові? Бачте, я відразу впізнав вас.— І він, сміючись, присунув до себе крісло.
Містер Піквік, відповідаючи на ці привітання, ледве нахилив голову й відійшов до вікна, коли побачив, що Фог витягає з кишені пачку документів.
— Містерові Піквіку нема чого відходити,— зауважив Фог, розв’язуючи червону тасьму на документах і усміхаючись ще приязніше,— він же цілком у курсі справи. Між нами не повинно існувати ніяких секретів. Хе-хе-хе!
— Я думаю. Ха-ха-ха!— підтримав його Додсон.— І партнери зайшлися веселим реготом, як то часто буває з людьми, що чекають одержати гроші.
— Ось ми зараз витрусимо кишеню містера Піквіка,— сказав Фог з властивим йому гумором і розгорнув документи.— Загальна сума витрат визначається цифрою в сто тридцять три фунти шість шилінгів чотири пенси, містер Перкер.
Поки Фог і Перкер перегортали папери та перевіряли розрахунки, Додсон у дуже приязному тоні провадив розмову з містером Піквіком.
— Коли я мав приємність бачити вас востаннє, ви виглядали бадьоріше, містер Піквік,— зауважив він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XL Останній вихід на сцену містера Джінгла та Джоба Тротера. Дуже діловий ранок в Грейс-Інському сквері, що закінчився стуком у двері містера Перкера.“ на сторінці 4. Приємного читання.