— Так,— ствердила леді.
— А другий бунтівник... Як його ім’я, Джінкс?
— Тапмен, сер.
— Тапмен — секундант?
— Так.
— А другий дуеліст, ви кажете, зник, мадам?
— Зник,— трохи закашлялась леді.
— Добре. Ці два шибайголови, очевидно, приїхали з Лондона, щоб зводити з світу підданців його величності. Вони думають, що на такій віддалі від столиці десниця правосуддя не діє. Ми їм покажемо, як вона не діє. Заготуйте ордери на арешти, Джінкс. Мазл!
— Тут, ваша честь.
— Грамер унизу?
— Так, ваша честь.
— Пришліть його нагору.
Улесливий Мазл ретирувався й зараз же повернувся в супроводі літнього джентльмена в ботфортах. Головними ознаками його були: ніс у формі пляшки, хрипкий голос, тютюнового кольору сюртук і блукаючий погляд.
— Грамер! — сказав суддя.
— Я, ваша честь.
— В місті тепер спокійно?
— Цілком, ваша честь. Населення заспокоїлось; хлопці пішли грати в крикет.
— Діяти за наших часів можна тільки рішучими способами. Грамер,— переконаним тоном промовив суддя, підписуючи ордери.— Грамер, ви приведете цих осіб до мене сьогодні ж по обіді. Знайдете ви їх у готелі «Великого Білого Коня». Беріть допомогу й мерщій виконуйте розпорядження. Мазл!
— Тут, ваша честь.
— Проведіть леді.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XIX, у якому містер Пітер Магнус ревнує, немолода леді лякається, а піквікці через це потрапляють у пазурі правосуддя.“ на сторінці 4. Приємного читання.