Містер Піквік вклонився знову.
— Чорт би його взяв, як надзвичайно! Я теж їду на імперіалі, — скрикнув червоноволосий. — Нам просто судилося бути вкупі, — і джентльмен, що прибирав увесь час дуже поважного вигляду і по закінченні кожної фрази відкидав назад голову, засміявся, ніби зробив найбільш несподіване відкриття, що будьколи випадало робити розумові людському.
— Дуже радий, що подорожуватиму у вашому товаристві, сер, — запевнив містер Піквік.
— Алеж це буде корисно для нас обох, — відповів той, — товариство — це, бачите, така річ... річ... дуже відмінна від самотності. Адже так?
— Це, безперечно, правильно, — вкинув своє слово містер Веллер і люб’язно усміхнувся. — Це очевидна істина, як відповів один сажотрус покоївці, що не хотіла визнавати в ньому джентльмена.
— А! — промовив червоноволосий, змірявши містера Веллера поглядом з голови до п’ят.— Ваш друг, сер?
— Не зовсім, — притишеним тоном сказав містер Піквік. — Він — мій слуга, але я дозволяю йому деякі вільності в поводженні. Між нами кажучи, я люблю все незвичайне і навіть трохи пишаюся моїм слугою.
— Ну, то справа смаку, — зауважив червоноволосий. — Щодо мене, то я не дуже полюбляю оригінальне і не вбачаю в ньому ніякої потреби. Як ваше прізвище, сер?
— Ось моя картка, сер, — відповів містер Піквік, зацікавлений несподіваністю запитання й незвичайними манерами незнайомого.
— А! — сказав червоноволосий, кладучи картку в кишеню. — Піквік. Дуже добре. Я волію знати, як звуть тих, з ким доводиться мати справи. Це позбавляє вас зайвого клопоту. Ось моя картка, сер. Моє ім’я, як зволите бачити, Магнус, сер. Хороше прізвище, чи не так, сер?
— І дійсно, дуже хороше прізвище, — ствердив містер Піквік, не мавши сили утриматися від сміху.
— Диліжанс подано, джентльмени! — оповістив конюх. — Чи готові ви?
— А мій багаж покладено увесь? — спитай містер Магнус.
— Увесь, сер.
— І червоний лантух.
— Так, сер.
— І смугнасту торбу?
— В ящику під передком, сер.
— А пакунок у коричневому папері?
— Під сидінням, сер.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XVII Містер Піквік їде до Іпсвіча і зазнав там романтичної пригоди з дамою середнього віку в жовтих папільйотках.“ на сторінці 2. Приємного читання.