TextBook — Робе, я тобі не належу! Ден — людина і мій друг.
ПРО МЕТАЛУРГІЮ
Питання. Я читав звіт про те, що метал гічі досліджували у Національному бюро стандартів…
Професор Геґрамет. Ні, Тетсу, такого не може бути.
Питання. Але ж показували по п’єзовізору…
Професор Геґрамет. Ні. Це був звіт про те, що Бюро стандартів провело кількісну оцінку фізичних властивостей металу гічі, а не аналіз. То був просто опис: межа міцності на розрив, міцність на руйнування, температура плавлення та інше.
Питання. Я не певен, що розумію відмінність.
Професор Геґрамет. Ні, Тетсу, не розумієш. Ми досі не знаємо, що це таке. Яка найцікавіша особливість металу гічі? Кажіть, Тене.
Питання. Він світиться?
Професор Геґрамет. Так. Він випромінює світло, яке є таким яскравим, що більше нічого не треба для того, щоб освітлювати кімнату, а коли ми хочемо темряви, доводиться його закривати. Він вже сяє, як мінімум, півмільйона років. Звідки береться енергія? Працівники Бюро стверджують, що цей метал містить якісь продукти розпаду урану, які, скорше за все, є причиною випромінювання. Утім, достеменно ми не знаємо. Також він містить якийсь елемент, що нагадує ізотоп міді. Проте досі не поталанило виділити стабільні ізотопи міді. Тому єдине, що Бюро встановило, це точну частоту блакитного світла і всі фізичні показники з точністю до восьмого чи дев’ятого знака, але у звіті ви не знайдете інформації про те, як його виготовити.
— Друг! — гаркнув я.
Мені язик не повертався назвати Мєчнікова другом. Лише від самої думки про те, що він переспав із Кларою, в моєму паху починало щось нидіти. Мені не подобалося це почуття, оскільки я не міг його визначити. То не був гнів чи ревнощі. Був у цьому якийсь елемент, котрий я відчував досить непевно. Хай як це було нерозважливо, я сказав, майже плачучи:
— Я познайомив тебе з ним!
— Одначе це не означає, що я твоя власність! Добре, — буркнула Клара, — можливо, я й переспала з ним кілька разів. Але це не змінює мого ставлення до тебе.
— Але це змінює моє ставлення до тебе, Кларо.
Вона скептично глянула на мене:
— Тобі не сором казати таке? Коли ти прийшов сюди, від тебе смерділо сексом з якоюсь дешевою шльондрою!
Мене заскочили зненацька, тож я відповів:
— Вона не дешева шльондра! Я хотів її втішити, бо їй було зле.
Клара прикро засміялася; лють була зайвою:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брама» автора Фредерік Пол на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 22“ на сторінці 10. Приємного читання.