Розділ 12

ОРГАНИ на продаж або на обмін. Будь-які парні органи. Найкраща пропозиція. Потрібні задні коронарні відділи, ліве передсердя, лівий і правий шлуночок та сусідні органи. Тел.: 88-703, уточнити сумісність органів.

ГРАВЦІ У ХНЕФАТАФЛ, шведи або росіяни. Великий Турнір Брами. Навчимо правил гри. Тел.: 88-122.

ТОВАРИШ ЗА ЛИСТУВАННЯМ із Торонто цікавиться, як воно, жити у Брамі. Писати на адресу: Канада, Торонто M5S 2A3, Бей. Тоні.

МЕНІ ТРЕБА поплакати. Допоможу вам віднайти ваш власний біль. Тел.: 88- 622.

Ми вдавали (а іноді — самі уявляли), що ретельно готуємося до дня, коли випаде «Той Самий Рейс». Це добре допомогло обдурити сумління й було зовсім не важко. Чимало проспекторів робили таке між рейсами. У Брамі був гурток «Шукачі гічі», який збирався по вечорах у середу. Її засновником був Сем Кагане. Гурток очолювали інші, поки він літав у політ. Кагане прилетів із порожніми руками, тому знов очолив гурток, чекаючи, доки оклигають два інші члени його екіпажу (до речі, вони повернулися хворі на цингу тільки через те, що зламалася морозилка), і готуючись до наступного польоту. Сем і його друзі були ґеями й відкрито жили як шведська сім’я, але це жодним чином не впливало на знання про гічі. Сем зберіг плівки всіх лекцій з різних курсів і досліджень зовнішності зі Східно-Техаського резерву. Там професор Геґрамет свого часу став найбільшим авторитетом у дослідженнях щодо гічі. Я довідався багато нового, хоча всі знали той важливий факт, що у випадку з гічі є більше питань, аніж відповідей.

Також ми відвідували групові заняття з фітнесу, де виконували вправи для підтримки тонусу м’язів. Їх можна було виконувати, рухаючи кожною кінцівкою не більше аніж на кілька дюймів, а також ходили на масаж заради задоволення і користі. Можливо, якийсь пожиток у цьому був, але то радше було розвагою, зокрема сексуального штибу. Ми з Кларою навчилися багатьох речей, які можна робити одне з одним. Також ми відвідували кулінарні курси (можна чимало приготувати, використовуючи стандартний пайок, якщо додати спеції та трави). Ми отримали набір плівок різними мовами на випадок, якщо летітимемо з екіпажем, який не розмовляє англійською. Удвох ми навчалися розмовляти вуличною італійською й грецькою. Ми навіть долучилися до астрономічного гуртка. Вони мали доступ до телескопів Брами, тож ми проводили багато часу, милуючись Землею й Венерою із зовнішньої поверхні площини екліптики. Френсі Херейра також відвідував той гурток, коли не був на чергуванні. Нам із Кларою він подобався і ми часто випивали в наших кімнатах — точніше, у кімнаті Клари, бо я там проводив купу часу — після занять у гуртку. Френсі глибоко (я б навіть сказав — на чуттєвому рівні) цікавився Космосом. Він знав усе про квазари, чорні діри та Сейфертівські галактики, а про подвійні та нові зірки — і поготів. Часто ми обговорювали, що буде, якщо залетіти у фронт імпульсу наднової. Таке могло трапитися. Було відомо, що гічі насамперед цікавились астрофізичними спостереженнями. На деяких кораблях курс був налаштований на пункти призначення поряд із цікавими подіями, а народження наднової було, поза сумнівом, цікавим явищем. Але нині збігло безліч часу, і наднова могла вже народитися давно.

— Цікаво, — запитала Клара, осміхаючись, щоб показати, що вона говорить просто так, — чи могло це трапитися з одним із тих кораблів, які не повернулися.

— Це питомо статистична випадковість, — відповів Френсі, теж усміхаючись і воліючи показати, що він прийняв правила гри. Він вивчав англійську, що було досить корисно, і вже говорив майже без акценту. Також він володів німецькою та російською і трішки знав деякі романські мови, споріднені з португальською. Ми дізналися це, намагаючись спілкуватися за допомогою мовних плівок. Виявилося, що він нас розумів краще, аніж ми його.

— Втім, туди літають.

Ми з Кларою трохи помовчали. Потім вона розсміялася й уточнила:

— Дехто.

Я швидко втрутився в розмову:

— Таке враження, наче ти сам хочеш полетіти.

— А ти сумнівався?

— Сумніваюсь, якщо чесно. Тобто, ти ж служиш у бразильській флотилії. Ти ж не можеш просто отак узяти й полетіти, правда ж?

Френсі виправив мене:

— Можу. Проте до Бразилії мені потім зась.

— Це того варте?

— Це варте усього, — відповів Френсі.

— Навіть… — я не здавався, — якщо є ризик, що ти не повернешся чи вскочиш у халепу, як корабель, котрий прибув сьогодні?