Розділ «СЛОВАЧЧИНА»

Рівень урбанізації країни становить 57%. У XX ст. він постійно зростав, наприклад, в 1922 р. дорівнював 18%, а у 1970 р. вже 37%. З 2865 словацьких поселень 136 є містами. З них два великі міста - Братислава (452 тис. осіб, столиця країни) та Кошице (241 тис. осіб). Дев'ять міст є середніми, це Пряшів (93 тис. осіб), Нітра (87 тис. осіб), Жиліна (87 тис. осіб), Банська-Бистри-ця (85 тис. осіб), Трнава (70 тис. осіб), Мартін (61 тис. осіб, Жилінський край), Тренчин (59 тис. осіб), Попрад (55 тис. осіб, Пряшівський край), Превідза (54 тис. осіб, Тренчинський край). Середні міста концентруються в основному на заході, в долині Вагу. Тут зосереджено 6 із 9 середніх міст. Малих міст - 61. У Словаччині є два міста з людністю менше 2000 осіб. Для віднесення до категорії міст повинні бути історичні, соціальні і економічні підстави. Найстарішими містами країни є Нітра, заснована у 826 р. як столиця найдавнішого словацького Нітран-ського князівства, а також Братислава (907 р., сучасна столиця) та Шаля (1002 р., Нітранський край).

Щільність населення Словаччини становить 110,3 особи/км2. Це приблизно така ж щільність населення, як і у південного сусіда - Угорщини. У північних і північно-західних сусідів - Польщі і Чехії щільність населення трохи вища, близько 130 осіб/км2. В західних і східних - Австрії та України, навпаки, нижча, відповідно близько 100 осіб/км2 і 90 осіб/км2. Щільність населення найвища на заході країни. Тут, у Братиславському та Трнавському краях, вона досягає 140-160 осіб/км2. Висока щільність населення (120-140 осіб/км2) у Жилінському, Нітранському, Тренчинському та північно-східному Пряшівському краях. Найнижча щільність населення в середній частині, особливо на серединному Півдні, у Бансько-Бистрицькому та Кошицькому краях - 80-100 осіб/км2.

Національний склад населення. За національним складом населення Словаччина відносно однорідна країна, словаки становлять 85,7% населення, або 4600 тис. осіб. Початок формування словацького народу відноситься до IX ст. Його основою стали слов'янські племена, що в середині І тисячоліття переселились з північних схилів Карпат. Вони асимілювали населення, переважно кельтів, що проживали тут. Словаки переважають на всій території країни, за винятком півдня і північного сходу. Виділяють три культурно-територіальні групи словаків - західну, середню та східну. Крім того, культурно-етнографічними особливостями володіють словаки-горяни, мешканці Карпат. Словацька діаспора за кордоном налічує 800 тис. осіб, зокрема у США - близько 400 тис. осіб, Чехії - 200, Югославії - 50, Канаді - 40, Румунії - ЗО, Польщі - 20 та Україні менше 10 тис. осіб.

Першою за кількістю етнічною меншиною є угорці - 568 тис. осіб (10,6%). Ареал проживання угорців - вузька смуга на південь від лінії

Братислава-Ґаланта-НовеЗамки-Левіце-Лученець-Рожнява-Кошице-Тре-бішов. Цигани є другою за питомою вагою (1,6%) етнічною меншиною - 85 тис. осіб. Вони роззосереджені майже по всій країні, але їх найбільші групи знаходяться у Східній Словаччині. Третьою етнічною меншиною (1,0%) є чехи - 58 тис. осіб. Вони проживають у найбільших містах.

Четвертою етнічною меншиною є українці-русини. Згідно з офіційними даними, їх 32 тис. осіб (0,6%). Українці-русини є автохтонами північно-східної Словаччини в адміністративних межах Пряшівського краю. Територія їхнього розселення - Південна Лемківщина, або Пряшівщина. Словацько-українська етнічна границя проходить по лінії Стара Любовня-Сабинів-Бардіїв-Ґіральтівці-Стропків-Гуменне - Собранце. На північ та схід від цієї лінії переважають українці-русини. Територія заселення і чисельність українців-русинів ще в недалекому минулому були набагато більшими. На це, серед іншого, вказує наявність у Словаччині значного числа (близько 180 тис. осіб) греко-католиків, основна частина яких тепер словаки, а у минулому були українцями-русинами. Близько 100 тис. греко-католиків Словаччини проживає у Пряшівському краї і 70 тис. осіб у Кошицькому краї. Таким чином, можна припустити, що українців-русинів та словаків українського походження у Словаччині близько 200 тис. осіб. Головними українсько-русинськими геокультурними центрами на словацькій Лемківщині є Пряшів, Свидник, Межилабірці, Стропків, Гуменне, Снина та ін.

Німецька етнічна меншина є п'ятою за часткою у населенні (0,1%), або 5 тис. осіб. Вони розселені на півночі Словаччини переважно у Спиші (Пряшівський край). Шостою, і останньою, значною етнічною меншиною (0,06%) є поляки - 3 тис. осіб. Мікроареалом їхнього розселення є північно-західна Орава (Жилінський край).

У релігійному складі населення католики займають 60,3 % населення Словаччини, протестанти - 8, 4 %, православні - 4, 1 %.

Природні умови і ресурси

Більшу частину Словаччини займають Західні (або Словацькі) Карпати. Вони піднімаються до 1000-1500 м. Високогірний характер має лише масив Високі Татри, його скелясті вершини досягають 2500 м. Карпатські хребти розділені поперечними і поздовжніми котловинами. На півдні Карпати поступово знижуються і переходять у По-дунайську та Потиську низовини.

Найвищою точкою Словаччини є гора Герлахівський Штит (2655 м) у Високих Татрах (Пряшівський край). Ця гора є водночас найвищою вершиною всієї дуги Карпат від стику кордону з Чехією аж до стику румуно-сербського кордону. Найнижчою - долина ріки Бодроґ (94 м), на кордоні з Угорщиною (Кошицький край).

У природному відношенні Словаччина поділяється на три провінції: Західні Карпати; Східні Карпати; Дунайська рівнина. За площею найбільшими є Західні Карпати, далі йде Дунайська рівнина і найменшу площу займають Східні Карпати. У Західних Карпатах виділяють десять областей: Словацьке Рудногір'я; Нітрансько-Татранська; Словацьке Середньогір'я; Лученсько-Кошіцька рівнина; Матрансько-Сланська; Словацько-Мо-равські Карпати; Західні Бескиди; Середні Бескиди; Східні Бескиди; Підгально-Маґурська. Словацькі Східні Карпати поділяється на три області: Вігорлатсько-Ґутинська; Полонини; Низькі Бескиди. На Дунайській рівнині виділяються також три області: Віденська котловина; Мала Дунайська котловина; Велика Дунайська котловина.

Річкова мережа країни досить густа, проте великих і багатоводних річок дуже мало. Стік майже всіх річок упродовж року різко коливається. Майже вся територія Словаччини належить до басейну Дунаю, або Чорного моря. Найбільшими ріками країни за довжиною є Ваґ (367 км), Грон (278 км), Іпель (198 км). Усі вони впадають в Дунай на південному заході Словаччини. Інші великі ріки - Горнад (179 км), Дунай (172 км у межах країни, на південному заході Словаччини), Нітра (168 км, притока Ваґу), Бодроґ (154 км), По-прад (143 км у межах країни, єдина велика ріка Словаччини басейну Вісли, або Балтійського моря), Морава (107 км у межах країни, притока Дунаю на крайньому заході Словаччини). За площею річкового басейну основною є ріка Ваг (14 268 км2) на заході і північному заході країни, близько третини площі Словаччини. Велику площу мають також басейни рік Грон, Нітра, Іпель (відповідно 5465 км2, 4501 км2 та 3649 км2 на заході країни) та Бодроґ і Горнад (відповідно 7265 км2 та 4414 км2, на сході). Більш-менш значних озер немає. Ресурси підземних вод незначні. Більшість рік взимку замерзає, хоч і ненадовго. Гідроенергетичний потенціал країни становить близько 3 млн кВт.

Клімат Словаччини помірно континентальний, причому ця континентальність зростає з заходу на схід. Значний вплив на клімат має велика неоднорідність рельєфу країни. Особливо великими є різниці у літніх температурах. Наприклад, якщо на Подунайській і Потиській низовинах середня температура липня досягає 20°С, то у високих місцях Карпат 10-1ГС, середня температура січня відповідно -2°, -4°С та -7°, -8°С.

Більше третини площі Словаччини (19 879 км2) займають ліси. На невеликому проміжку р. Дунай утворює природну межу між Словаччиною та Угорщиною. На південно-східних рівнинах можна помітити ознаки степової рослинності. Близько половини лісовкритої площі займає бук і дуб. У горах домінуючими породами є сосна звичайна і ялиця.

Серед багатого і розмаїтого тваринного світу країни найбільш численні і унікальні види збереглися в природних парках і заповідниках. Серед них бурий ведмідь, рись, гірська сарна, благородний олень, вовк, лисиця, сокіл-балабан та ін.

У Словаччині велика увага приділяється охороні довкілля, зокрема заповідній справі. Особлива увага зорієнтована на створення національних природних парків і заказників, турбота про охорону яких є не лише національною, а й загальноєвропейською справою. Незважаючи на незначні розміри території, країна відзначається великим розмаїттям природних умов - тут чергуються найвищі у Центрально-Східній Європі гірські масиви Карпат, перлиною яких вважаються Татри, а також рівнини, серед яких найбільшою за площею є частина Середньодунайської низовини. За площею лісів країна посідає одне з перших місць у Європі.

На території Словаччини створено сотні заповідних територій, Статус національних парків мають Низькі Татри, Татранський національний парк, Мала Фатра, Вєлька Фатра, Пієніни, Словенські Рай, Полоніни, Муранська Планіна, Словенські крас. Крім того, в країна нараховується 16 заповідних природних областей, 231 національний заповідник, 374 природних заповідники, 46 національних природних пам"ятники, 266 природних пам"ятників.

Найбільше скупчення унікальних для Європи заповідних об"єктів є в Татрах. Зокрема, це могутні гірські масиви з гострими скелями і крутими схилами, що порізані давніми льодовиками, які в багатьох місцях нагадують Альпи. Високі Татри складені з гранітів і кристалічних сланців. У Татрах нараховується декілька сотень дрібних озер льодовикового походження. Досить частими тут є карстові печери, серед яких найбільша Селянська печера довжиною 1750 м.

В національному парку Високі Татри росте майже 1400 видів рослин. Більшість виположених схилів покриті густими лісами, в яких основними видами дерев є ялиця, сосна звичайна і стланик, а в нижніх поясах частіше зустрічається дуб і бук. В лісах вільно себе почувають гірська сарна, вовк, лисиця, рись і навіть рідкісний тепер для Європи бурий ведмідь.