Розділ «КИТАЙ»

На початку 21 століття, не дивлячись на економічний зріст, Китай зіштовхнувся із рядом серйозних економічних, екологічних та соціальних проблем: збільшився відрив у доходах між багатими та бідними; зросла різниця в розвитку села та міста, західних та східних, особливо прибережних, районів; збільшилось безробіття, в деяких районах виявилась отруєна земля, грунт та гідросфера. В Китаї зростають вуличні протести. Виступивши з програмною доповіддю прем'єр-міністр Вень Цзябао запропонував знизити темпи економічного зросту країни, а кошти, що звільняться спрямувати на покращення життя робітників та збільшення військового бюджету.

Основні задачі розвитку наукомістких технологій визначені сьогодні в Китаї в такий спосіб: підйом народного господарства, підвищення рівня продуктивних сил, перетворення науково-технічного прогресу в найважливіший фактор розвитку виробництва; усіляке підвищення технічного рівня традиційних галузей промисловості, ефективності суспільного виробництва, якості і конкурентоздатності товарів на світовому ринку, обліком фінансових, кадрових, технічних організацій. Прийнято рішення зосередити зусилля на розвитку наукомісткої техніки і технології в сімох пріоритетних областях. Серед них названі: біотехнологія, інформатика, автоматизація, енергетика, космічна і лазерна техніка, тобто базові напрямки науково технічного прогресу.

В області біотехнології дослідження і розробки спрямовані на різке збільшення продовольчих ресурсів, попередження і лікування важких захворювань, освоєння нових і поновлення старих енергетичних джерел, розвиток безвідхідних виробництв і скорочення шкідливих впливів на навколишнє середовище.

В області інформаційної технології ведуться дослідження в області удосконалювання сучасної техніки вимірів, обчислень і зв'язку; техніки розвідки корисних копалин і обробки дані розвідки, прогнозу погоди, контролю якості і ступеня забруднення сільськогосподарських, лісових і промислових продуктів. У реалізації прийнятого плану значна роль приділятися програмі "Смолоскип", що передбачає створення по всій країні районів і центрів з розвитку нових технічних і наукомістких технологій.

Успіхи в розвитку економіки сприяли стабілізації економічного становища, скорочення протиріч між суспільним попитом та пропозицією, насиченню ринку продукцією АПК і зниженню цін. На сьогодні основою АПК у Китаї усе ще залишається землеробство, і займає перше місце у світі за збором рису, одне з перших з виробництва пшениці і бавовни.

АПК на значній території країни залежить від штучного зрошення -одного з вирішальних заходів щодо підвищення врожайності, основний масив зрошуваних земель знаходиться в так називаній рисовій зоні, розташованій на півдні і південному-сході Китаю. З урахуванням особливостей природних умов і вегетації культур, зрошення і збори врожаю Китаю можна розділити на наступні сільськогосподарські зони: зону збору одного врожаю на рік, що знаходиться до Півночі від Великої Китайської Стіни, зону збору двох врожаїв на рік, що охоплює райони за течією ріки Хуанхе, південні території гір Ценьлінь і Північні від гір Даюйлін, Цзюляньшань, зона збору трьох врожаїв у два роки (зона озимої пшениці), що знаходиться на Захід від гір Люняньшань і Хуатцземь і зону дозрівання трьох врожаїв на рік, що займає басейн ріки Перлова і Міньцзян у провінції Гуандун та прибережні райони провінції Футсцзянь.

Найбільші міста

Столицею Китаю є місто Пекін - одне з найбільших міст світу, яке є політичним, економічним, культурним, науковим, транспортним центром, центром міжнародних зв'язків Китаю. З 1000 року до н.е. Пекін служив або головною, або другорядною столицею цілого ряду імператорських династій. Після революції 1949 р. уряд доклав максимальних зусиль, щоб перетворити Пекін на повідне індустріальне місто. Розвивалися насамперед галузі машинобудування та хімічної промисловості. Здійснено велике адміністративне, житлове і транспортне будівництво. Прокладено метро.

Найважливішими частинами Пекіна є Чхун Нань Хай - урядовий центр; історичний центр - "Заборонене місто" колишніх китайських імператорів; нові житлові і промислові передмістя. Пекін надзвичайно багатий на культурну та історичну спадщину. Таку концентрацію палаців, гробниць, вівтарів, пам'ятників, парків, пагод і храмів, збережених для нащадків, як в Пекіні, рідко можна зустріти. У цих пам'ятниках зібрані в єдине кращі зразки архітектури і паркового будівництва, скульптури і живопису, каліграфії і літератури, філософії і релігії. У цьому світі екзотичних палаців і храмів зустрічається безліч загадок і незвичайних предметів, породжених фантазією їх талановитих творців.

Пекін - важливий туристичний центр. Всі визначні пам'ятки Пекіна можна з повним правом зарахувати до чудес світу, настільки вони вражають своїми масштабами, вишуканістю і неповторним колоритом.

Площа Небесного Спокою - Тяньаньмень - займає 400 тис. м2 і є найбільшою в світі. Знаходиться в самому центрі Пекіна, знаменита своїми демонстраціями і бунтами, завжди галаслива і багатолюдна, але особливо -в хвилини підйому і спуску державного прапора. Звідси проголошувалися імператорські укази. У центрі площі височіє 38-метровий пам'ятник народним героям.. У південній частині площі з 1977 р. знаходиться Мавзолей Мао Цзедуна. Гугун (Пурпурне заборонене місто) - колишня резиденція китайського імператора, один з найгарніших середньовічних палацових ансамблів. Палац служив резиденцією 24 імператорам двох династій -Мін і Цин. До складу колишнього імператорського палацу входить 9999 кімнат, тут зібрані численні музейні експонати, знайомство з якими дає можливість ознайомитися з тривалою історією і культурою китайської цивілізації. Входить в список пам'ятників світової спадщини ЮНЕСКО.

Храм Юнхегун (Храм Вічної Гармонії) - найбільший ламаїстський монастир на території Китаю (без урахування Тибету), один з найбільш барвистих храмів Пекіна: красиві сади і парення, дивовижні фрески і гобелени, шедеври теслярського мистецтва. У Храмі знаходиться статуя Будди заввишки 14 метрів, вирізана з цілісного стовбура сандалового дерева.

Парк Цзіншань - садово-парковий ансамбль імператорів династії Мін і Цин. Тяньтань - Храм Неба - шедевр архітектури династії Мін, виконаний з дерева без єдиного цвяха. В день зимового сонцестояння імператори здійснювали тут жертвопринесення в славу Неба, молячись про послання багатого врожаю. На території Храму знаходиться Стіна Відображеного звуку, відтворююча по периметру в 64 метри слова, вимовлені пошепки.

Долина Гробниць (Шісаньлін) - розташовані в 50 км. від Пекіна -місце, де знайшли свій вічний притулок 13 з 16 імператорів династії Мінь. Дві усипальні відкрито для відвідин. Дорогу до однієї з них охороняє Алея духів, створених з каменя.

Іхеюань - Літній Імператорський палац - розкішний парковий комплекс, що включає озеро Куньмінь, зали, павільйони і палаци архітектури династії Цин. Літній Імператорський палац, забудований в строгій відповідності з фен-шуй, був будь-яким місцем відпочинку імператорів і їх наближених. Поети і художники черпали тут натхнення для своїх безсмертних творів.

Храм Конфуція і Імператорська школа. У першому внутрішньому дворі - ряди кам'яних стел з ієрогліфами. На деяких стелах вибиті вислови Конфуція. Інші ж стели увіковічують імена китайських учених, що успішно склали іспити на вище вчене звання, - "цзінши". За комірами Великої ученості знаходиться ще один дворик, за яким підноситься головна споруда храму Конфуція - павільйон Великої ученості. Школа була побудована внуком Кублай-хана в 1306 році.

Стародавня обсерваторія. На верхньому поверсі сторожової башти, що колись обороняла зовнішню стіну міста, розташована стародавня обсерваторія часів Кублай-хана. Її варто відвідати хоч би ради вигляду на місто, що шумить внизу. Любителі астрології і астрономії знайдуть тут багато цікавого: старовинні карти зоряного неба на дерев'яних панелях, навігаційне устаткування китайських мореплавців. Астрономічні інструменти єзуїтів.

Шанхай є найбільшим містом і господарським центром у Китаї. Місто розташоване на березі невеликої річки Хуану, яка впадає в Янцзи за 50 км від її гирла. Промислова структура Китаю поєднує старі та нові галузі. Шанхай є найбільшим в Китаї центром загального машинобудування, електроніки та хімічної промисловості. Збереглися і його портові функції. Сьогодні - це найбільший в Азії фінансово-економічний мегаполіс, багатий фешенебельними готелями, розкішними ресторанами, прекрасними торговими центрами. Хмарочоси, сотні кілометрів надземних багаторівневих магістралей, банки, розважальні заклади, багатоколірна реклама, найбільші міжнародні виставки, якісні товари - все це сучасний Шанхай. Сам Шанхай не є "відкритим містом", але в ньому створено "відкриту зону" Пудун, яка швидко перетворюється на міжнародний, промисловий, фінансовий і банківський центр.

Основні визначні пам'ятки Шанхаю: Сад Радості (Юйюань) - найвідо-міший архітектурно-пейзажний ансамбль в районі Шанхаю. Він був розбитий в 1559 році і служив домашнім садом губернаторові провінції. У саду знаходиться храм Міських Богів, які охороняють мир і спокій Шанхаю. Храм Нефритового Будди (Юй Фосі) - це храм, що діє, налічує більше 70 буддійських ченців. Свою назву отримав завдяки двом скульптурним зображенням Будди Шакямуні, привезеними з Бірми в 1882 році. Що сидить Будда заввишки 1,9 метра вирізаний з цілісного шматка білого нефриту вагою 1 тонна і прикрашений коштовними каменями. Лунхуасі - най-стародавніший і найкрупніший монастирський комплекс в Шанхаї. На території комплексу є багатоярусна пагода Лунхуата. Шанхайська телевежа є найвищою в Азії, її називають "Перлиною Сходу". Висота башти 468 м (третя в світі за висотою).

Місто Циндао - сучасний індустріальний центр Китаю в провінції Шаньдунь. В той же час - це затишне курортне містечко, що протягнулося уздовж побережжя Жовтого моря. Циндао називають "Містом-садом" або "Перлиною Жовтого моря". З 1897 року Циндао був німецькою концесією. Емблемою Циндао є гребля. Довжина греблі 440 м, ширина - 8 м. У місті багато костьолів, церков і інших споруд, побудованих європейцями, що жили в Циндао в минулому сторіччі. Особливо багато представлені архітектурні стилі в районі Бадагуань, який називають "Музеєм світової архітектури".