Розділ «КИТАЙ»

Територія Китаю давно заселена, її природа зазнала сильні зміни. Для природоохоронних і рекреаційних цілей створені десятки національних парків. Деякі унікальні об'єкти мають статус природних пам'ятників. Для збереження й збільшення тваринного світу в Китаї створено понад 500 національних парків, заповідників і заказників.

Китай славиться своїм садово-парковим мистецтвом. Парки у великій кількості є у всіх великих містах. Садово-паркова архітектура почала розвиватися в 3 ст. до н.е. Її відрізняє поєднання форм рельєфу, штучних водоймищ, водопадів, гір, печер, рослинних композицій, містків, галерей, альтанок і інших елементів. Прекрасними зразками садово - паркового мистецтва служать Імператорський сад в Забороненому місті, парк

Бейхай і особливо, парк Літнього палацу, розташовані у Пекіні та його околицях.

Парк Бейхай є одним їх кращих прикладів класичного китайського саду, де над головами тих, що гуляють підноситься гігантська ступа білої пагоди. Вона була побудована в 1651 р. на Яшмовому острові із сліпучого черепашника на честь Далай-лама 5 , який наніс візит першому імператорові нової династії Цінн. Біла ступа - традиційна деталь ламаїстських храмів.

Парк Цзіншань - садово-парковий ансамбль імператорів династії Мін і Цін. Сьогодні парк став улюбленим місцем відпочинку простих пекінців. У шостій годині ранку тут вже вирує життя. Центральною частиною парку і найвищою точкою залишається Вугільний горб заввишки 56 метрів.

У Гуанчжоу знаходиться Сад орхідей, що розкинувся у парку Юесю площею 8 га. Парк Юесю - найбільший парк в Гуанчжоу, де гордовито височіє п'ять кам'яних козлів. Згідно легенди, на козлах сюди колись з'явилися п'ять богів, кожний з яких тримав в роті по пучку з п'яти колосків, щоб жителі "просторої рівнини" (такий буквальний переклад назви Гуанчжоу) ніколи не випробовували голоду. Ці скульптури є символом Гуанчжоу, вони ж зображені на гербі міста. Вежа Чженьхай, відома також як П'ятиповерхова пагода, - в пагоді розташовується міський музей, що розповідає про історію Гуанчжоу з неолітичних часів до початку 20 ст. Недалеко від саду в оточенні скель та водоспадів можна побачити більше як 100 видів квітів орхідей.

Біля міста Гуйлінь розташована - Печера Тростяної Флейти. На глибині 200 м можна розгледіти сталактити і сталагміти найдивовижніших кольорів та форм. Кожний сталактит має особливу назву, наприклад "Кришталевий палац царя дракона". В цьому ж місті знаходиться Парк Семи Зірок, Гора - Гірлянда. На південному сході від Куньміна знаходиться відомий "кам'яний ліс" - зібрання скал, які утворилися в результаті підняття земної кори та опускання рівня води, що супроводжувалося ерозією. Химерні форми тварин та рослин скали набули завдяки дії часу та води. Згідно легенди, безсмертні боги перетворили скали у лабіринт стовбців для того, щоб дати закоханим парочкам можливість залишитись наодинці.

Мальовничі острівки садів Суджу приваблюють туристів, чи Парк Жовтої ріки біля Чженчжоу, чи найвідоміший архітектурно-пейзажний ансамбль району Шанхаю Сад Радості (Юйюань) заснований в 1559-1577рр. в період правління династії Мін, належав багатому чиновнику Пань Юньдуань.

Унікальний заповідник є "Містечко Панд у Ченду". Заповідник знаходиться на північному пригородів Ченду в горах Футоушань, загальною площею заповідника 600 000 км2. Це база для охорони, розмноження та наукової лабораторії з вивчення бамбукових ведмедів.

Китай унікальна країна на території якої зустрічаються найрізноманітніші, унікальні за своєю природою явища. Так наприклад на відстані 40 км. від Ціндао знаходиться Лаошань - гірський масив площею 400 км2, максимальна висота 1133 м над рівнем моря, ідеальне місце для треккінга, прогулянок, сходжень. Гора рясніє історичними визначними пам'ятками і мальовничими місцями. По всій країні гора знаменита своїми мінеральними джерелами. Даоський монастир - палац Тайцин також є одним з головних скарбів гори. Звідси йдуть стежки на вершину Лаошаня. Відразу на північ від палацу починається район численних гірських потоків, джерел і водопадів. Термальне джерело Хуацинчи. Джерело гарячої води (+43С) було відоме ще 2800 років тому. Ансамбль доповнюють старовинні павільйони і храми. Баньпо - місце розкопок стоянки первісної людини епохи матріархату. У центрі поселення археологи розкопали великий будинок і майже 200 тайників із зерном, глиняним посудом, домашнім начинням. Сад Радості (Юйюань) - найвідоміший архітектурно-пейзажний ансамбль в районі Шанхаю. Він був розбитий в 1559 році і служив домашнім садом губернаторові провінції. У саду знаходиться храм Міських Богів, які охороняють мир та спокій Шанхаю. Сад невеликий, але проте розбитий за всіма канонами південно-китайського паркового мистецтва. Вода, скелі, дзеркала, рослини - все це оптично збільшує простір. Кожні наступні ворота або галерея відкривають погляду абсолютно нову картину, відмінну від попередньої. Багато туристів вважають це одним з найцікавіших місць Шанхаю. Навколо саду і храму поступово виросла торгова зона.

Сучжоу називають містом парків і садів. Витончена краса, гармонія у поєднанні з мистецтвом живопису і досконалістю композицій навіть в найменшому парку створює враження нескінченності пейзажів. На невеликій площі сконцентровані основні принципи філософії Китаю - з'єднання інь і янь, природи і архітектури, вертикалей і горизонталей, порожнечі і наповненості. Вода, скелі і рослини - невід'ємна частина садів і парків Сучжоу. А поетичні назви парків і садів свідчать про те, що створювалися ці оазиси гармонії талантом і руками неабияких людей.

Озеро Сиху у Ханчжоу та його околиці не раз оспівані в поезії змальовані китайськими живописцями. За легендою, озеро утворилося з перлів, які упустили на землю Фенікс і Дракон. З трьох боків озеро Сиху оточують лісисті гори. Навколо озера Сиху розташовані плантації найзнаменитіших і найдорожчих сортів чаю.

Господарство

Китай - третя за площею країна світу - має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси, а також широкі можливості освоєння ресурсів океану. Природні умови більшої частини країни не дуже сприятливі для сільськогосподарського виробництва: понад 60% території зайнято горами та рівнинами з висотою більше 1 тис. м над рівнем моря, крім того, є багато гарячих пустель. Китай посідає одне з перших місць у світі за запасами багатьох корисних копалин. Особливо значні поклади вугілля, нафти, залізної руди, бокситів, руд вольфраму, молібдену, сурми, олова, ртуті, міді, свинцю, цинку; великі також запаси природного газу, сланців, урану, золота, марганцю, кухонної солі, фосфатів, сірки магнезиту, рідкісноземельних елементів тощо. Наявність практично всіх основних мінеральних ресурсів - важливий фактор розвитку промисловості КНР. Китай має і уранову сировину, на півдні країни відомі відповідні родовища Китаю. Однак, незважаючи на різноманітність і великі запаси корисних копалин, у Китаї промисловість недостатньо забезпечена деякими видами сировини. Наприклад, потреби країни в міді, свинцю, алюмінію задовольняються не повністю, країна навіть імпортує ці метали. Слабо налагоджено виробництво хрому, титану, кобальту та інших рідкісних і рідкоземельних металів. Отже, в цілому у Китаї є майже всі передумови для стійкого економічного розвитку.

За абсолютними показниками виробництва деяких видів сільськогосподарської та промислової продукції Китай посідає одне з перших місць у світі, зокрема з виробництва бавовняних, вовняних та шовкових тканин, велосипедів, пральних машин та інших товарів народного споживання, а також м'яса, рослинних та тваринних жирів. І з виплавляння сталі, виробництва хімічних волокон, кольорових металів, електроенергії, Китай також займає чільне місце серед головних виробників відповідних видів продукції у світі. Відповідно до поставлених китайським керівництвом стратегічних цілей економічного будівництва та модернізації Китаю намічено три етапи. Перший передбачає збільшення ВНП вдвічі., вирішення проблеми забезпечення населення продуктами харчування та предметами першої необхідності. Протягом другого етапу передбачається прискорити темпи середньорічного приросту ВНП на 8- 9%, що дасть змогу підняти добробут народу до рівня середньої заможності. На третьому етапі, тобто приблизно до середини 21 століття, передбачається, головним чином, завершити модернізацію, довести ВНП до рівня розвинутих країн. Завдання першого етапу в основному виконане. В даний час у Китаї докладають максимум зусиль для реалізації завдань другого етапу модернізації. Проте в народному господарстві Китаю є чимало проблем, зокрема, надмірне зростання обсягів капіталовкладень в основні фонди, різке збільшення грошової емісії, збільшення напруженості в роботі транспорту, дуже швидке зростання цін на товари широкого вжитку та деякі засоби виробництва. Досить високі темпи економічного зростання підтримуються багато в чому за рахунок банківського кредитування. Таким чином, прискорення розвитку постійно пов'язане з небезпекою "перегріву". В даний час відповідні органи китайського керівництва намагаються вирішити ці проблеми.

З часу проведення в Китаї економічних реформ у сільськогосподарському виробництві були впроваджені різні форми сімейно-підрядної системи, при якій оплата праці залежить від кінцевих результатів, створено усуспільнену мережу сервісу, що обслуговує сільське господарство, було також впроваджено вузькоспеціалізовану структуру сільськогосподарського виробництва, почало розвиватися багатогалузеве господарство, волосно-селищні підприємства тощо. За останні 20 років значно, поліпшилась матеріально-технічна база аграрного сектора. Наприкінці минулого століття у країні нараховувалось 84 тис. великих і малих водосховищ, більш як 84 000 іригаційних систем, площа зрошуваних земель сягала приблизно 49,59 млн га, потужність парку сільськогосподарських машин - 303,08 млн, хімічних добрив використано 29,302 млн т. У результаті поліпшення структури сільськогосподарських культур збільшилась питома вага високоякісних сортів зернових. Виробництво зерна досягло 456440 тис. т у Китаї вирощують рис, пшеницю, кукурудзу, соєві боби, батат тощо. Поливний рис - головна культура. Його питома вага у виробництві зерна приблизно 43%. Основними районами рисосіяння є басейн Янцзи, Південний Китай і Юньнаньо-Гуйчжоуське нагір'я. На пшеницю припадає 21% врожаю зернових. Вона культивується повсюдно, але головний район - Північно-Китайська рівнина. Серед технічних культур найбільш поширені бавовна, арахіс, рапс, кунжут, цукрова тростина, чай, тютюн, шовковиця, а також різні плодові. Бавовну вирощують уздовж нижньої та середньої течії рік Хуанхе і Янцзи.

У сільських районах Китаю успішно процвітають промислові підприємства волосного й селищного підпорядкування, які досить швидко розвиваються і на даний час стали потужним економічним фактором, який є одним із яскравих досягнень реформи і відкриттів у Китаї. В 1999 р. валова продукція волосно-селищних підприємств складала 1650 млрд юанів, тобто 65,5% валового суспільного продукту сільськогосподарського виробництва. Багато видів їхньої продукції вийшли на світовий ринок, стали важливою частиною експорту, валютні надходження перевищили 20 млрд дол. США. Поява волосно-селищних підприємств дала змогу працевлаштувати за місцем проживання більшу частину населення сільської місцевості.

Відродження китайської економіки почалося з села. У недавньому минулому напівголодний Китай перетворився на країну, яка не тільки повністю забезпечує себе сільськогосподарською продукцією, але й експортується. Проте в сільському господарстві загострюється проблема екологічної відповідності продукції. Різкий перехід від традиційних технологій до інтенсивної хімізації привів до погіршення якості ґрунтів і високої нітратності сільськогосподарської продукції. Разом з цим в Китаї вже з'являються господарства, де не використовують хімію, а продукцію поставляють цілеспрямовано у ресторани для іноземних туристів.

В 1999 р. в країні прийнято низку заходів з розробки настанов в плані реформ і розвитку підприємств державного сектора. В реформі та перебудові держпідприємств сталося значне зрушення, в результаті якого підвищилась якість промислової продукції підприємств. Головним показником виходу держпідприємств з тупого кута являється перехід від збитковості до рентабельності та перехід до механізму сучасної корпорації. Реформа держпідприємств досягла важливого успіху та стрімко розвивається. Головним проявом цього є значне покращення з 1999 р. підприємства держсектора. Холдингові підприємства показали прибуток та податки в розмірі 96,7 млрд юанів, що на 77,7% більше попереднього року і являється найвищим показником попередніх 5 років. 12 з 14 галузей значно збільшили свої доходи, або перейшли на рентабельність покінчивши зі збитковістю. Так здійснили перехід від збитковості до рентабельності підприємства текстильної галузі, галузі будівельних матеріалів та кольорових металів. Із 31 провінції (включаючи інші адміністративні одиниці прирівняні до провінцій) 21 досягла підвищення прибутку, або перейшли на рентабельність. В тому числі деякі старі промислові бази Китаю в провінції Лаонін. Лише у 1997р. в країні налічувалось 5699 великих та середніх підприємств держсектора що потерпали від збитковості. В 1999 р. 1478 з них вийшли із тупика, а в 2000 р . вже 3211 підприємств тобто 48,7% від всіх колись збиткових підприємств покінчили зі збитковістю.

Значне покращення настало в господарській діяльності держпідпри-ємств, що вселило в серця людей більше впевненості для досягнення цілей. Це було особливо важко в умовах глобалізації, економіки та науково-технічного прогресу, а окрім цього диктуватиметься новою ситуацією після вступу Китаю у Всесвітню Торгову Організацію.