Розділ «Частина 2»

Німеччина - етнічно однорідна країна. Більшість населення країни (91,5%) складають німці.

Коефіцієнт природного приросту населення - -2,3%. Щорічний приріст населення відбувається здебільшого за рахунок припливу в країну іммігрантів. Загальна кількість іноземців на сьогодні - близько 8% населення Німеччини (2 млн - турки, 0,8 млн - серби, 0,6 млн - італійці, 0,4 млн - греки та ін.).

Понад 70% іммігрантів проживає в чотирьох західних землях: Баварії, Баден-Вюртемберзі, Гессені і Північній Рейн-Вестфалії. Серед міст за кількістю іноземців лідирують Франкфурт-на-Майні, Штуттгарт і Мюнхен (відповідно, 30, 25 і 24% населення).

Рівень народжуваності становить 8,3 %, смертності - 10,6 %. Рівень народжуваності постійно знижується.

Середня тривалість життя складає 80 років у жінок і 74 роки у чоловіків. Незважаючи на високу середню тривалість життя, чисельність населення зменшується. Вже понад 16% німців сьогодні - люди віком понад 66 років, і лише 18% молодші 18. Очевидно, що основним джерелом для поповнення і омолодження населення у Німеччині є імміграція. Однак таке положення не завжди зустрічає розуміння у корінного населення країни, що породжує численні проблеми у відносинах корінного населення й іноземців.

Серед некорінного населення 23% складає молодь до 18 років, а понад 65 років - всього 3,2%. Значно вища серед іноземців також народжуваність.

Середня щільність населення - 230,8 осіб/км2. Щільність населення на заході Німеччини значно вища, ніж у п'яти нових федеральних землях на сході. Майже на 30% площі там мешкає лише п'ята частина населення країни. Майже кожний третій мешканець живе в одному з 85 великих міст, серед яких виділяються Берлін (3,5 млн осіб), Гамбург (1,6 млн) і Мюнхен (1,2 млн) як "міста-мільйонери", і ще 13 міст, населення кожного з яких становить понад 500 тис. осіб. Кількість населення в агломерації Руру становить понад 10 млн осіб. Гамбург, Мюнхен і Франкфурт-на-Майні віднесені до сімки євроміст "вищої ліги". У містах проживає 86% населення.

Історично склалося, що в Німеччині найбільшим впливом користуються два віросповідання: лютеранство і католицизм.

На початку XVI ст. августинський чернець Мартін Лютер перевів на німецьку мову Біблію і ввів богослужіння німецькою мовою. За основу Лютер узяв найбільш розповсюджений у країні діалект, що склався в Саксонії. З цього часу існує єдина літературна німецька мова, що належить до германської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Крім німців, нею розмовляють австрійці, германо-швейцарці, люксембурзці, тобто сусідні народи. Однак через тривалу феодальну роздробленість літературна мова не стала єдиною розмовною мовою німців. Лютеранин є одним з перебігу протестантизму. Церковні організації, що належать до цієї течії, зазвичай називають євангельськими церквами. Об'єднана Євангельськолютеранська Церква Німеччини виникла в 1948 році в місті Ейзенахе в Тюрінгії в результаті об'єднання німецьких лютеранських церков окремих земель. Територіально євангелісти переважають в Нижній Саксонії, Шлезвіг-гольштейне, Бремені, Гамбурзі, Гессене і шести східних землях. Римсько-католицька Церква об'єднує близько 38% віруючих.

Католики (34%) переважають серед віруючих в Північний Рейнвестфалії, Саарланде, Рейнланд-пфальце, Баден-вюртемберге, Баварії. При цьому в Південній Баварії практично все населення -католики.

Далі по кількості віруючих йдуть наступні релігійні течії: Іслам -1,7%, Новоапостольськая Церква - 0,5%, Грецька Православна Церква -0,4%, Свідки Єгови - 0,2%, Православна Церква - 0,2%, Іудаїзм - 0,06%.

У Конституції країни проголошено право кожного громадянина на вільне віросповідання. Загалом населення Німеччини не характеризується високою релігійністю, що підтверджує і відсутність впливових християнських профспілок і великих релігійних учбових закладів.

Природні умови і ресурси

Територія країни підвищується з півночі на південь. Північна частина Німеччини, якою течуть Везер, Ельба та інші ріки, розміщена на Середньоєвропейській рівнині. Цю частину рівнини часто називають ще Північнонімецькою низовиною. Це - край невисоких гір та озер, де добре збереглися сліди заледенінь (особливо чітко виражені на північному сході) у вигляді моренних рівнин, зандрів, долин стоку льодовикових вод та інших форм льодовикового рельєфу.

На північному сході - великі горбкувато-моренні височини і численні озера (пояс прибалтійських озер). Горбкуваті передгір'я утворюють перехід до низького і середньовисотного рельєфу (600-1400 м). Рейнські Сланцеві гори, висотою до 880 м, Везерські гори, пагорбка височина і низькогір'я Гессену, частина масиву Гарц, висотою до 1142 м, гірські масиви Шварцвальд, висотою до 1493 м, Оденвальд, Шпессарт, Хардт та інші.

Вздовж кордону з Чехією піднімаються хребти Шумава (висотою до 1456 м) і Чеський Ліс; на захід від них - середньогірські масиви - Баварський Ліс, Фихтель і Швабо-Франконська куестова область з численними проявами карсту. Рельєф усієї середньої частини країни відрізняється мозаїчністю і подрібненнями. Вирівняні поверхні на вершинах гір різко контрастують з крутими стрімчастими схилами. На півдні країни, на місці Передальпійського крайового прогину, розташоване Баварське плато (висотою від 600 м на півночі до 300 м на півдні) з перевагою льодовиково-акумулятивного рельєфу. На крайньому півдні ФРН - передові хребти Східних Альп (висотою до 2963 м - гора Цугшпітце), із широким розвитком льодовикових і карстових форм рельєфу.

Північно-Німецька низовина - рівнинні і горбкуваті ландшафти на стародавньольодовикових і зандрових відкладеннях з рідкими лісовими масивами, великими торф'яними болотами і ділянками вересових пустищ. На південній околиці - смуга родючих лісових горбкуватих рівнин з яружною мережею.

Середньонімецькі гори і плоскогір'я - чергування лісистих височин і гір з міжгірськими улоговинами, зайнятими полями, садами, виноградниками. Альпи - флішеві й вапнякові хребти з виразною висотною поясністю ландшафтів (широколистяні й мішані ліси з висотою змінюються хвойними лісами, високогірними лугами, вічними снігами і льодовиками).

На півдні країни розташовано Боденське озеро. Близько 30 % території зайнято лісами. На схід від Рудних гір, в долині Ельби, знаходиться улюблене місце відпочинку німецьких туристів, яке вони називають Саксонською Швейцарією. Скелі нагадують архітектурні споруди у формі пірамід, обелісків, замкових стін з баштами і зубцями.

Клімат Німеччини помірний, морський і перехідний від морського до континентального. Пануюче західне перенесення повітряних мас з циклональною циркуляцією приносить тепло і вологу з Атлантичного океану. У гірських районах характерні висотна кліматична поясність і експозиційні розходження.