Розділ «9. ПОРІВНЯННЯ І ТИПОЛОГІЯ В КРАЇНОЗНАВСТВІ»

Вибір аналога обґрунтовується подібністю передумов розвитку. Власне самі передумови є визначальними факторами сучасного розвитку території. Території-аналоги в цьому випадку - ті ж "ключі" (метод "ключів" вже давно застосовується в географії), тільки взяті в генетичному аспекті. Такий підхід доцільно застосовувати при вивченні еволюції територіальних структур шляхом порівняння країн і районів, які перебувають на різних етапах свого розвитку. При цьому країни (райони) високого рівня розвитку виступають аналогами для країн нижчого рівня розвитку.

Для добору "староосвоєного" району використовується поняття "вік освоєння", яке визначається за шкалою характерного (відносного, а не абсолютного) часу. Абсолютний вік - недостатньо інформативна характеристика, слабо пов'язана з будь-якими якісними станами освоюваного простору.

Порівняння в географії здійснюються в трьох "площинах".

Порівняння в просторовому аспекті як виявлення просторових відмінностей традиційні для країнознавства. Недолік такого порівняння виявляється у статичності. Це ніби моментальна фотографія властивостей країни чи району, не враховуючи динамічності явищ та процесів.

Порівняння в часі з використанням великих динамічних рядів даних також використовується в географії особливо часто - в останні роки. Це пов'язано з тим, що великого суспільного значення набуло прогнозування. Порівняння в часі має два аспекти: 1) порівняння з минулим (ретроспективний аналіз); 2) порівняння відносно майбутнього (прогнозування).

У географії традиційною є практика використання порівняльного підходу для розвитку іншого класичного підходу - історичного. Володіючи інформацією про минуле і сучасне, географи визначають загальні тенденції і шляхи розвитку (стану і поводження систем), які не можуть бути простою екстраполяцією від сучасних процесів, оскільки для розвитку характерні як просторова, так і тимчасова нерівномірність. Науково-технічна революція загострила нелінійність розвитку, тобто стрибки в часі і територіальну нерівномірність розвитку.

Просторово-часові порівняння, у яких враховується реальна нерозривність (ергодичність) простору-часу. У географії набувають розвитку філософські і теоретичні основи таких порівнянь.

Особливе місце в країнознавстві посідають міжнародні порівняння. Глобальний підхід у країнознавстві орієнтує на порівняльні міждержавні дослідження не стільки для виявлення відмінностей, скільки для проникнення в глибинну суть явищ. Наприклад, без міжнародних зіставлень майже неможливо оцінити показники густоти населення.

9.3. Сутність і правила класифікації та типології країн світу

Класифікація і типологія - два споріднених поняття. Латинське "classic" перекладається як "розряд", а грецьке "typos" - як "зразок",відбиток.

У географії термін "тип" позначає генералізовані ознаки сукупності територіальних об'єктів. Межі (відмінності) між класифікацією і типологією значною мірою умовні і застосування тієї чи іншої з них у визначених областях знань певною мірою залежить від історичних традицій (історичні форми класифікації).

У "Понятійно-термінологічному словнику" Е.Б.Алаєва наведені такі відмінності між класифікацією і типологією:

1. Під класифікацією розуміється групування досліджуваних об'єктів на підставі кількісних ознак (наприклад, класифікація поселень за людністю).

2. Під типологією - групування об'єктів за якісними ознаками (наприклад, функціональна типологія поселень).

Логічні основи у першому (класифікація) і в другому (типологія) випадках є однаковими. Розглянемо їх.

Класифікація - це метод абстрагування й узагальнення. Основа класифікації - одиничні поняття. Такими в менделеєвській класифікаційній таблиці були хімічні елементи з різною атомною вагою. Однак класифікація (генетична) не тільки узагальнює, але може й слугувати основою для прогнозів. Так, у той час, коли Д. І. Менделєєв укладав свою таблицю, багато елементів ще не були відкриті. На її основі пізніше були зроблені нові відкриття. Так само уточнювали і доповнювали закон періодичної географічної зональності, перелік енерго-виробничих циклів М.Колосовського.

Суть класифікації полягає у доборі декількох одиничних об'єктів і встановленні їхньої тотожності на основі однієї ознаки або взаємозалежної сукупності ознак. Ця ознака чи сукупність ознак називається основою класифікації.

Вибір основи зумовлюється не тільки властивостями об'єктів, а й метою дослідження. Наприклад, історію поділяють на періоди правління різних династій чи царів, лейбористів чи консерваторів. К.Маркс і Ф.Енгельс запропонували класифікацію, засновану на зміні суспільно-економічних формацій (основна ознака - спосіб виробництва).

У логіці утвердилися два підходи до класифікації як методу:

- класифікація як встановлення родинно-видових відносин, внаслідок якої отримуємо систему понять послідовно знижуваного рангу. У географії найчастіше це виражається в співвідношенні територіальних таксономічних одиниць: зони, району, підрайону, мікрорайону.