Розділ «6.3. Ведення землеробства в умовах степу»

Стан ранніх ярих зернових при запасах вологи в метровому шарі ґрунту менше, ніж 45 мм погіршується. Добрими запасами продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту для періоду колосіння — молочна стиглість є 50-70, задовільними — 30-50, незадовільними — 20-30 мм (табл. 67).

Таблиця 67. МОЖЛИВІ ЗАПАСИ ПРОДУКТИВНОЇ ВОЛОГИ В ШАР 10-100 см ПІД ПШЕНИЦЕЮ ОЗИМОЮ ТА ЯРИМИ ЗЕРНОВИМИ КУЛЬТУРАМИ В ПЕРІОД ВИХОДУ В ТРУБКУ — КОЛОСІННЯ

Ймовірність добрих і задовільних запасів вологи під пшеницею озимою як після пару, так і після непарових попередників у північному Степу в період колосіння — молочна стиглість становить 85-90%, у південному — 65-85%, під ранніми ярими зерновими культурами — відповідно 80 і 70%.

Користуючись наведеними даними про можливі запаси вологи, а також враховуючи те, що інші метеорологічні фактори не є обмежуючими, можна мати уявлення про стан колосових культур у період від виходу в трубку до молочної стиглості, а разом з цим і про стан майбутнього врожаю. Озимі культури, розвиваючись з осені, продуктивніше використовують ранні весняні запаси вологи, ніж ранні ярі зернові.

Ще менш продуктивно використовує весняні запаси вологи кукурудза, строки сівби якої за умовами теплозабезпечення настають пізніше. За час до сівби цієї культури волога на полях випаровується непродуктивно. її можна зберегти лише за умов правильної агротехніки. Встановлено, що кукурудза протягом вегетації нерівномірно використовує вологу. Максимальна потреба її у воді настає за 10 днів до викидання волоті і через 20 днів після цього періоду (табл. 68).

Таблиця 68. МОЖЛИВІ ЗАПАСИ ПРОДУКТИВНОЇ вологи В ШАРІ 0-100 СМ ҐРУНТУ ПІД КУКУРУДЗОЮ

Наведені дані свідчать про те, що в період найбільшої потреби кукурудзи у воді фактичні запаси продуктивної вологи в цьому шарі ґрунту в більшості років менші від тієї кількості, яка потрібна для нормального її розвитку. Тому в зоні Степу сталі врожаї кукурудзи на зерно можливі лише за умови повного забезпечення посівів вологою в другій половині літа.

Наукою і виробничою практикою доведено, що оптимальна вологість ґрунту для більшості рослин у період вегетації в межах 65-80% польової вологоємності. Різні культури характеризуються неоднаковою потребою запасів вологи в різні періоди вегетації (табл. 69).

Таблиця 69. МІНІМАЛЬНІ ТА ОПТИМАЛЬНІ ЗНАЧЕННЯ ДОСТУПНОЇ ВОЛОГИ В РІЗНІ ПЕРІОДИ ВЕГЕТАЦІЇ, ММ

Дослідженнями встановлено, що найвищу врожайність різні рослини забезпечують за вологості: кукурудза на силос, овочеві культури, багаторічні трави — 80% НВ, пшениця озима, жито, ярі зернові, кукурудза на зерно, цукрові та кормові буряки, морква — 70, соняшник — 60% НВ.

Кукурудзою найвищий врожай зерна забезпечується при запасах вологи 70-80 мм у шарі 0-50 см. Для картоплі оптимальні запаси продуктивної вологи в півметровому шарі досягають 60-70 мм.

Існують так звані критичні періоди, коли рослини особливо чутливі до нестачі вологи. Зокрема зернові культури витрачають багато вологи під час кущіння, але ще більше вологи вони вимагають під час виходу в трубку і до кінця колосіння. У кукурудзи критичний період щодо потреби вологи припадає на період цвітіння — молочна стиглість, у проса — утворення волоті-наливання зерна, у гречки — цвітіння. Коренеплід і бульбоплоди найбільше потребують вологи під час утворення коренеплодів і бульб. Ці особливості необхідно враховувати під час вирощування культур і застосовувати заходи для забезпечення вологою взагалі і в критичні періоди зокрема. Зважаючи на те, що на території зони Степу найбільші запаси вологи в ґрунті бувають у ранньовесняний період. З метою найбільш повного її використання культури потрібно висівати в ранні строки.