Розділ «6.3. Ведення землеробства в умовах степу»

Перехід середньодобової температури повітря до плюсових температур у південному Степу припадає на першу декаду березня, за винятком південно-західних районів Одеської області та Криму, де цей перехід відбувається в третій декаді лютого. Тривалість періоду з плюсовими температурами у східних районах зони складає 240 днів, а в крайніх південно-західних районах і в Криму 305, на решті території — 250-280 днів.

Початок вегетаційного періоду, який приблизно збігається з переходом середньодобових температур понад 5 °С, у південному Степу настає в кінці березня, в північному Степу — на початку квітня. У сільськогосподарському виробництві важливо враховувати перехід температури повітря через 0, 5, 10 і 15 °С (табл. 64).

Для більшості районів північного Степу морозонебезпечний період навесні триває 10-20 днів. У районах з розчленованим або підвищеним рельєфом він затягується до 20 днів і більше за рахунок пізніших строків закінчення весняних приморозків. У теплішому південному Степу морозонебезпечний період не перевищує 10 днів. Початок періоду з середньою добовою температурою вище 15 °С, що збігається з початком найінтенсивнішої вегетації, у зоні Степу припадає на другу декаду травня, а кінець цього періоду в північному Степу — на другу і в південному — на третю декаду вересня.

Таблиця 64. ТРИВАЛІСТЬ ПЕРІОДУ ПЕРЕХОДУ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ ЧЕРЕЗ 0, 5, 10, 15 °С (днів)

Для визначення теплозабезпечення сільськогосподарських культур найчастіше користуються сумами середньодобових температур вище 10 °С (сумами активних температур). Середні багаторічні суми активних температур у північному Степу коливаються в межах 2900 до 3100 °С, а в південному — 3200-3500 °С. Суми цих температур з ймовірністю до 90 % дещо менші; а в північному Степу вони становлять 2550-3000 °С, у південному — 3000-3200 °С.

Отже, на півночі зони щороку можуть достигати середньостиглі та середньопізні, а на півдні — й пізні сорти кукурудзи, винограду та інших теплолюбних культур. Цих ресурсів тепла достатньо для вирощування післяжнивних культур. Проте умови зволоження тут дуже обмежені, тому вирощування післяжнивних культур може бути адаптованим лише за умов зрошення.

Вологозабезпечення культур

Вода є регулятором температури рослини: волога випаровується через листки, що знижує температуру і запобігає перегріву рослин. Близько 0,2-0,3% увібраної рослинами води витрачається на утворення маси рослини, а понад 99% випаровується, забезпечуючи транспортну роль і теплозахисний ефект. Випаровування води листками й іншими надземними органами називається транспірацією. Завдяки транспірації в клітинах листків виникає всисна сила, яка забезпечує переміщення води з розчиненими в ній речовинами від коренів до листків. Якщо процес випаровування води рослиною переважає надходження її з ґрунту, рослина втрачає тургор і в'яне. У такій рослині знижується інтенсивність фотосинтезу, посилюються процеси гідролізу і розкладання органічних речовин, бо порушується узгодження дій ферментів.

Ступінь відповідності потребам рослин для формування високих урожаїв запасів продуктивної вологи, яка є в ґрунті, називають волого-забезпечення рослин. Для багатьох культурних рослин велике значення має зволоження орного шару ґрунту (0-20 см), де розміщена основна маса кореневої системи. Зниження запасів продуктивної вологи в цьому шарі менше 20 мм починає негативно впливати на формування врожаю.

Для оптимального проходження біологічних процесів сільськогосподарські рослини потребують певної кількості засвоюваної вологи. Не завжди ця кількість відповідає потребам. Надмірне зволоження порушує повітряний режим, внаслідок чого пригнічується розвиток рослин. Але в степовій зоні запаси вологи частіше бувають недостатні, а ґрунтові пори надмірно заповнені повітрям. Рослини пригнічуються надмірним висушуванням і за значного дефіциту вологи гинуть. Таким чином, волого-забезпечення в основному визначається співвідношенням кількості вологи, яка є в ґрунті, і тієї кількості, яка потрібна для нормального розвитку рослин.

Встановлено, що запаси продуктивної вологи до 5 мм в орному шарі ґрунту під час сівби не забезпечують сходів, при запасах 10 мм сходи з'являються, проте вони починають частково засихати і дуже зріджуються. При запасах 11-20 мм умови для з'явлення сходів задовільні, а при запасах понад 20 мм завжди з'являються дружні сходи.

У зоні Степу величину врожаю озимої пшениці дуже часто вирішують запаси продуктивної вологи в період сівби. У табл. 65 наведено дані про ймовірність запасів продуктивної вологи в орному шарі ґрунту під час сівби цієї культури. Незадовільні запаси продуктивної вологи в орному шарі ґрунту в період сівби озимої пшениці по чистому пару в північному Степу бувають приблизно в один, а в південному — в один-два роки з десяти. Після не парових попередників у цей період вони бувають відповідно раз в 4-5 і 6-7 років з десяти.

Таблиця 65. ЙМОВІРНІСТЬ ЗАПАСІВ ПРОДУКТИВНОЇ ВОЛОГИ В ШАРІ ҐРУНТУ 0-20 СМ В ПЕРІОД СІВБИ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

Отже, на непарових попередниках і на зайнятих парах треба застосовувати всі заходи, щоб нагромадити й зберегти якнайбільше вологи в ґрунті.

З початком весняної вегетації пшениця озима, маючи на цей час розвинену кореневу систему, починає використовувати вологу з метрового шару ґрунту. Осінньо-зимові опади збільшують запаси вологи в ґрунті, завдяки чому навесні в період відновлення вегетації пшениці озимої у більшості випадків запаси вологи в метровому шарі ґрунту після пару і непарових попередників мало різняться (табл. 66).

Таблиця 66. МОЖЛИВІ ЗАПАСИ ПРОДУКТИВНОЇ ВОЛОГИ В МЕТРОВОМУ ШАРІ ҐРУНТУ В ПЕРІОД ВІДНОВЛЕННЯ ВЕСНЯНОЇ ВЕГЕТАЦІЇ (ВВВ) ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ТА ПІД ЧАС СІВБИ РАННІХ ЯРИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту 90-150 мм і більше на час відновлення вегетації за нормальних погодних умов забезпечують добрий стан озимини; 60-90 мм — задовільний; запаси вологи менше 60 мм не забезпечують нормального розвитку рослин. Звідси весняні запаси вологи, що забезпечують добрий стан озимини як після парів, так і після непарових попередників, у північному Степу становлять 90-95, а в південному — 85-90%.

Можливість років із запасами вологи понад 90 мм в період сівби ярих культур у північному Степу становить 85, а в південному — 70%; задовільні запаси (60-90 мм) складають відповідно 10 і 20%, а незадовільні (менше 60 мм) — 5-10%, тобто приблизно в один рік із десяти.

Користуючись даними про весняні запаси продуктивної вологи в ґрунті і виходячи з конкретних умов, які складаються, щорічно навесні можна уточнювати структуру посівів і співвідношення культур.

Міжфазний період виходу в трубку — колосіння є критичним у житті зернових культур. В цей час відбувається найбільший приріст вегетативної маси, у зв'язку з чим рослини потребують найбільшої кількості води. За даними наукових досліджень, сприятливі умови зволоження для росту й розвитку рослин створюються за таких запасів продуктивної вологи у метровому шарі: на легких ґрунтах — 70 мм, на важких — 150 мм. При запасах вологи понад 150 мм проявляється посилений розвиток хвороб і вилягання рослин. Задовільними запасами продуктивної вологи для цього періоду вважається 50-70 мм, незадовільними — 30-50 мм.