Розділ «6.3. Ведення землеробства в умовах степу»

Поліпшення солонців можливе при поєднанні хімічної і біологічної меліорації та агротехнічних заходів. Необхідно витіснити катіони натрію з ГВК кальцієм, в результаті чого зменшиться дисперсність колоїдів та покращиться структура ґрунту. Цього досягають внесенням гіпсу.

Для біологічної меліорації використовують люцерну, буркун, лисохвіст. Вони глибокою кореневою системою підіймають сполуки кальцію з нижніх горизонтів, який потім витісняє натрій з вбирного комплексу.

Ефективною в поліпшенні солонців є плантажна оранка, за допомогою якої на поверхню із значної глибини виорюється гіпсовий горизонт. Крім того, відбувається дегідратація колоїдів і фізичні властивості солонців значно поліпшуються. Під таку оранку необхідно вносити органічні добрива.

Особливість меліоративних і агротехнічних заходів та їх економічна доцільність визначаються ступенем солонцюватості ґрунту, глибиною залягання карбонатів, гіпсового і сольового горизонтів та інших факторів.

Продуктивність ґрунтів сухого Степу визначається перш за все, забезпеченням посівів польових культур вологою. Тому агротехнічні заходи повинні бути спрямовані на нагромадження, збереження чистих парів, сівба куліс з високостебельних культур, безполицевий обробіток ґрунту. Вирішальним фактором у підвищенні родючості ґрунтів цієї зони є зрошення.

Агрокліматична характеристика зони Степу

Степова зона України займає південну та південно-східну частини України і складає 46,5% площі сільськогосподарських угідь країни. За умовами ґрунтового покриву, теплового режиму та зволоження території зону поділяють на північну та південну підзони. Природною межею між ними є лінія переходу чорноземів звичайних у південні.

Північний Степ. У підзону входять Дніпропетровська, Луганська, Донецька області, південні та південно-східні райони Кіровоградської, Полтавської і Харківської областей, північні райони Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей, північна і центральна частина Одеської області.

Клімат підзони континентальний. Середньомісячна температура повітря в січні у межах -4... -8 °С, у липні від +21 до +23 °С. Середньомісячна кількість опадів 425-450 мм. Розподіляються вони продовж року нерівномірно, бездощові періоди часто тривають 25-30 днів. Високі температури за низької відносної вологості повітря часто зумовлюють посуху, особливо у другій половині літа. Сильні вітри викликають дефляцію ґрунту. Рельєф зони переважно рівний, порушений на околицях Донецьким кряжем і відрогами Середньоруської, Приазовської та Велико-Подільської височини.

Південний Степ об'єднує південні та південно-західні райони Одеської області, південні райони Херсонської області і Автономну Республіку Крим. Для цієї підзони характерні високі температури повітря в літні місяці, низька відносна вологість повітря, часті суховії, ґрунтові та повітряні посухи. У січні середня температура повітря становить від мінус 1,5 до мінус 5 °С, у липні 23-24 °С. Середньорічна кількість опадів складає 300-450 мм, з них в теплий період року 200-250 мм, часто у вигляді злив, які супроводжуються градом, грозою чи бурею і завдають значної шкоди сільському господарству. Бездощові періоди різної тривалості продовж року можуть тривати понад 40 днів.

Для більшої території Степу характерні бурі. Особливо часто вони повторюються в Херсонській, Миколаївській і Запорізькій областях, у центральних районах Криму і східних районах Луганської області.

Серед різноманітних природних багатств вагоме місце займають кліматичні ресурси. Від їх відповідного використання значною мірою залежать результати господарської діяльності людини. Встановлено, що одержувати високі врожаї можливо лише за використання сільськогосподарських культур на належному агротехнічному рівні з урахуванням особливостей погоди та клімату.

Комплексна оцінка закономірностей формування врожаю рослин у системі ґрунт — рослина — атмосфера, його прогнозування та програмування можливі лише на основі кількісної оцінки кліматичних факторів.

Сонячна радіація

Температурний режим

Життєдіяльність рослин можлива лише в межах певного інтервалу температур. Потреба в теплі не однакова для різних культур і для однієї рослини продовж періоду розвитку. Для кожної фази росту й розвитку рослин існують мінімальні, оптимальні і максимальні температури.

Продовж року показники температури різняться між собою. Середня температура повітря найхолоднішого місяця — січня — коливається від мінус 8 °С на північному сході зони до мінус 2 °С на південному заході та в степовій частині Криму. Абсолютний мінімум температури змінюється від мінус 42 °С до мінус 20 °С, вони бувають один раз на 50-60 років. Середньодобова температура лютого наближається до січневої. Зима характеризується тривалими й інтенсивними відлигами з підвищенням температури до 15-18 °С.

Зима в Степу нестала, з частими відлигами, інколи температура підвищується до + 10-15 °С. Сніг тане, частина ґрунту цілком розмерзається, збагачуючи його вологою. За зимовий період буває 6-7 таких глибоких відлиг.

Весна починається найраніше на півдні Одеської області — 17 лютого та в степовому Криму — 21 лютого. На півночі весняні процеси (перехід температури через 0 °С, розмерзання ґрунту) настають пізніше — на Херсонщині 2 березня; на Кіровоградщині 14 березня; в Луганській області 16 березня; на Донецькому кряжі 25 березня. Починаючи з березня, температура кожного наступного місяця підвищується на 48 °С, а влітку на 1,5-4 °С. Влітку спостерігають високі й сталі температури без значних змін на території зони. Середня температура найтеплішого місяця — липня — на півночі зони 21 °С, а на півдні 23 °С. Абсолютні максимуми температури досягають 39-41 °С.

У період зерноутворення (третя декада червня — перша декада липня) середньодобова температура на півночі зони становить 18,5-22 °С, на півдні — 19,5-23 °С. Ймовірність високих температур (25-30 °С) за таких середніх багаторічних температур складає 4-17%.