Розділ «2.5. Системи складні і їх системотехнічне дослідження»

Системний підхід, як загальносистемна основа створення систем передбачає обов'язкове розбиття досліджуваної системи на підсистеми (декомпозиція системи) і облік не тільки властивостей конкретних підсистем, але і зв'язків між ними.

Рівні ієрархії і ознаки, які покладені в основу ділення складної системи на рівні і підрівні. багато в чому визначають завдання проектування ієрархічних систем, де існують різні ознаки ієрархічного ділення систем (рис. 2.8).

Основними ознаками ієрархічного ділення систем є:

- організаційна складність схвалюваного рішення (рівні управління), де ієрархічні системи управління виділяють за наслідками розчленовування якого- небудь складного завдання системи на простіші підзадачі, а також рівні згідно методу управління (регулювання; навчання; адаптація; самоорганізація (рис. 2.8 о);

- час, який необхідний для забезпечення нормального функціонування системи, тобто час через який здійснюється втручання подальших рівнів в процеси управління рівнями нижчестоящими, що виділяє хроноструктурні рівні функціонування і, відповідно, дослідження (рис. 2.8 б).

Рис. 2.8. Розбиття систем управління на ієрархічні рівні: а – по рівнях і методах управління; б – по інтервалах часу

Підсумок будь-якого попереднього розбиття, заснований на здачі проектування, – це розробка графічних, текстових, програмних і інших документів, достатніх для створення і експлуатації проектованої системи і оформлених на паперових і електронних носіях з дотриманням відповідних вимог, норм і правил як до самої системи, так і до документів, що відображають проектне рішення.

Найбільш доступним і тому поширеним ε словесний і графічний опис моделі. який базується:

- по-перше, на первинній структуризації системи;

- по-друге, на використанні ізоморфізмів, тобто аналогічності процесів, що протікають у ряді технічних, біологічних, економічних, а також соціальних систем.

Системи управління, де присутня людина, ділять зазвичай на дві групи: І – системи ергатичні; II – організаційні системи управління.

Системи ергатичні (1) включають в якості елементів, як технічні системи (машини, тобто М), так і людей, тобто людини (Л), що взаємодіють з цими системами. Для ефективного функціонування подібних систем необхідно вибирати раціональні способи взаємодії людей з технікою на підставі висновків ергономіки. Саме до таких систем відносять АСУ, які представляють класи великих, складних систем і які, в свою чергу, діляться на два основні типи:

- системи організаційно-економічного (адміністративного) управління або автоматизовані системи організаційного управління (АСОУ);

- АСУТП.

ТЭА-АСУ є, перш за все, ергатичною системою, яка класифікується як АСОУ. Основне завдання таких систем полягає, як відомо, в забезпеченні оптимальних умов функціонування об'єкту управління, яким може бути така організація як підприємство, відомство, міністерство, галузь.

Будь-яка функціональна схема АСУ відображає взаємодію елементів і пристроїв системи в процесі її роботи. На рис. 2.9 представлені три основоположні функціональні схеми АСОУ, де відведено виконання різних функцій, як людині, так і ЕОМ.

На схемі рис. 2.9 а показана система, де ЕОМ (тобто машина) отримує інформацію про стан об'єкту управління (ОУ), обробляє її і передає людині- операторові у вигляді, зручному для ухвалення рішення. Тут людина виконує функції ухвалення рішення (пристрою, що управляє) і передає своє рішення виконавчому пристрою (ВП).

На схемах рис. 2.9 б і рнс.2.9 в представлені можливі варіанти розподілу функцій в АСУ між людиною (Л) і машиною (М).

ТЕА-АСУ відповідає схемі на рис. 2.9 б. де ЕОМ має задаючу дію g (програмне забезпечення) і отримує, а також обробляє інформацію про параметри об'єкту управління, тобто здійснює по заданих алгоритмах g управління одночасно декількома, але не всіма параметрами цього об'єкту (на схемі у1 і у2). Людина-оператор отримує від ЕОМ інформацію, яку вона використовує для управління рештою параметрів (на схемі у3 і у4).

Рис. 2.9. Схеми функціональні АСОУ