Розділ «ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ, ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАХОВОЇ ПОСЛУГИ НА СТРАХОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ»

Розділ 1. Сутність страхової послуги, її необхідність в умовах ризикогенного середовища

1.1. Соціально-економічна сутність та зміст страхової послуги

Соціально-економічна сутність страхової послуги полягає у потребі в страховому захисті. Адже сучасні виклики цивілізації провокують виникнення та реалізацію найрізноманітніших ризиків, зокрема природних, техногенних, антропогенних, виробничих, комерційних, соціальних, психологічних та ін. Сукупність виявлених загроз створює істотну небезпеку не лише для окремої людини або групи людей, а й для всього соціуму та оточуючого середовища.

Людство протягом всього свого існування постійно вдосконалювало механізми та форми захисту від потенційних небезпек. Розвиток сучасних фінансових інституцій, зокрема страхування дозволяє розробляти та пропонувати конкретному споживачеві різноманітні страхові послуги, які будуть здатні захистити його майнові та особисті інтереси в умовах ризикогенного середовища.

В економічній літературі страхову послугу ідентифікують як певний товар, орієнтований на задоволення попиту у страховому захисті.

У цьому контексті страховий захист розглядається як страхове покриття, тобто зобов'язань страховика, спрямованих на забезпечення вимог страхової послуги, кількісні межі якої визначаються страховим полісом.

У більш широкому значенні страхова послуга - це сукупність видів і умов страхування, які пропонуються страховою компанією юридичним та фізичним особам. У цілому страхова послуга - це така діяльність, яка повинна і може виконуватись в інтересах страхувальника, а також забезпечувати його потреби у страховому захисті та слугувати для:

o створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових послуг, перетворення страхування в ефективну складову соціального захисту населення;

o забезпечення шляхом страхування реальної компенсації збитків, завданих стихійним лихом, катастрофами та аваріями природного та техногенного характеру, що дасть можливість зменшити навантаження на державний бюджет, підприємства та сімейний бюджет;

o збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впровадження систем мотивацій, їхньої інвестиційної діяльності, перетворення накопичувальних страхових резервів у надійне джерело інвестування національної економіки.

Розглядаючи страхову послугу, як товар необхідно зосередити увагу на його специфічних властивостях.

По-перше, купуючи страхову послугу страхувальник може розраховувати на реальне відшкодування у разі настання страхової події. Страховик, реалізуючи страхову послугу, бере на себе певний обсяг відповідальності перед страхувальником або третьою особою (вигодонабувачем) згідно умов договору страхування. Природа взаємовідносин між страховиком та страхувальником складається таким чином, що страховик зобов'язується відшкодувати збитки за умов настання страхової події, а страхувальник оплачує право отримати відшкодування у випадку настання страхової події.

По-друге, при укладанні договору страхування ні страхувальник, ні страховик не можуть бути зацікавленні у появі страхової події, оскільки для страхувальника це певна втрата темпів свого розвитку, а для страховика додаткові фінансові витрати пов'язанні з відшкодуванням збитків спричинених настанням страхової події.

По-третє, страхова послуга не дає можливості оцінити її якість і корисність для споживача при укладанні та дії договору страхування і можливо, навіть, після закінчення терміну якщо страхова подія не відбудеться.

По-четверте, для страхової послуги притаманна така ознака, як мінливість. Для страховика це означає, що він повинен пропонувати на страховому ринку лише ті страхові послуги, які користуються потенційним попитом у страхувальників. Здатність розробляти на пропонувати на ринку високоякісні страхові послуги є ключовим критерієм ефективності роботи страхової компанії.

По-п'яте, розробка тієї чи іншої страхової послуги має відповідати інтересам певного кола страхувальників, які потребують страхового захисту. Для страховика важливим є проведення чіткої сегментації страхового ринку і визначення переліку страхових послуг, що будуть пропонуватися клієнтам страхової компанії.

У страховій практиці існує два основоположних правила: золоте правило страхувальника та відповідно золоте правило страховика.

Золоте правило страхувальника полягає у тому, що при укладанні договорів добровільного страхування страхувальник зацікавлений у мінімальних розмірах страхових платежах та максимальному розмірі відшкодування у разі настання страхового випадку.

Золоте правило страховика зводиться до наступного: максимально капіталізувати величину страхового платежу та своєчасне їх отримання від страхувальників.