Розділ «ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ, ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАХОВОЇ ПОСЛУГИ НА СТРАХОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ»

4. Прискорення мобілізації капіталу страхової компанії - одним з визначальних умов конкурентоспроможності страхової компанії на ринку страхових послуг є обсяг сформованого статутного фонду та величини вільних та страхових резервів страховика. Капіталізація страхової компанії є необхідним кроком на шляху до забезпечення платоспроможності та ліквідності страховика.

5. Формування кадрового потенціалу для страхової діяльності - перспективи розвитку вітчизняного страхового ринку потребують підготовки висококваліфікованих спеціалістів зі страхової справи. З кожним роком у вищих навчальних закладах економічного спрямування збільшується кількість годин, присвячених викладанню таких дисциплін, як: "страхова справа"; "страхові послуги"; "страховий менеджмент"; "страховий маркетинг" та ін. Постає питання про розширення освітянських програм орієнтованих на широке коло громадян з метою підготовки та перепідготовки кадрів для страхової індустрії.

1.3. Правові засади регулювання ринку страхових послуг в Україні

Збалансований розвиток ринку страхових послуг потребує ефективного втручання держаних інструментів (адміністративних, соціально-економічних, правових та ін.) у формування, розподілу та перерозподілу грошових потоків між учасниками страхового процесу. Необхідність державного регулювання страхової діяльності обумовлена такими причинами.

По-перше, страхування необхідно розглядати як універсальну соціально-економічну та фінансову інституцію, спрямовану на захист особистих (життя, здоров'я й працездатність) та майнових інтересів страхувальників.

Розвиток страхування створює ефективні механізми захисту найрізноманітніших інтересів страхувальників, при цьому мінімізуючи ризики, пов'язанні з додатковими фінансовими видатками державного бюджету.

По-друге, в умовах посиленої конкуренції між страховими компаніями за потенційних клієнтів (страхувальників), актуальним питанням постає забезпечення чесної конкуренції та уникнення монополізму в наданні страхових послуг. У цьому контексті роль державного регулювання полягає у підвищенні вимог до страхових компаній щодо забезпечення в повному обсязі зобов'язань страховиків перед страхувальниками у відповідності до укладених договорів страхування.

По-третє, стрімкий розвиток науково-технічного прогресу спричиняє появу нових ризиків (екологічних, технологічних, антропогенних та ін.) які несуть загрозу для оточуючого середовища. Такий стан речей потребує прийняття відповідного законодавства (Закони України й Постанови Кабінету Міністрів України) щодо встановлення переліку обов'язкових видів страхування з метою підвищення майнової відповідальності реципієнтів небезпеки. Обов'язкові види страхування мають поширюватись на ті суб'єкти господарювання, які створюють реальну небезпеку для життя, здоров'я та працездатності громадян, а також навколишньому природному середовищу.

По-четверте, функціонування ринку страхових послуг в межах законодавчого поля вимагає прозорості дій страховика та доступу його (страховика) до достовірної та повної інформації про страхувальника10. Вітчизняне страхове законодавство має посилюватись у напрямку регламентації прав та обов'язків суб'єктів страхового процесу.

Державне регулювання страхової діяльності включає комплекс методів (правових, адміністративних, фінансово-економічних, інвестиційних й соціальних), спрямованих на розвиток ринку страхових послуг та забезпечення сприятливих умов для проведення страхової діяльності (рис. 1.3).

Рис.1.3. Класифікація методів регулювання страхової діяльності

Правове регулювання страхової діяльності здійснюється на підставі норм, визначених Конституцією України, Податковим Кодексом України, Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Повітряним Кодексом України; Законами України: "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг": "Про недержавне пенсійне забезпечення" й "Про оподаткування прибутку підприємств". Базовим законодавчим актом є Закон України "Про страхування", який регулює відносини у сфері страхування й спрямований на створення ринку страхових послуг, а також посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Окрім Закону України "Про страхування" законодавче поле формується з низки Законів, що регламентують страхування окремих галузей, видів чи підвидів страхування. Це, зокрема, Закони України: "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ін.

Страхова діяльність регламентується також Постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, "Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента", "Про внесення змін до Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті", "Про затвердження порядків і правил обов'язкового страхування у сфері космічної діяльності", а також міжнародними угодами, підписаними та ратифікованими Україною; Указами Президента; Розпорядженнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Правове регулювання страхової діяльності розмежоване між трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою та судовою.

Центральним органом виконавчої влади, що здійснює правове регулювання страхової діяльності, є Кабінет Міністрів України. Наглядовим органом є Міністерство фінансів України в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також Департамент страхового нагляду.

Окрім зазначених органів регулюючі функції також виконують:

o Національний банк України - здійснює валютне регулювання;

o Державна податкова служба України - здійснює податкове регулювання;

o Антимонопольний комітет - здійснює нагляд за недопущенням монопольного становища тієї чи іншої страхової компанії щодо конкретних видів страхування;