Розділ 3. Порядок укладання та ведення страхової угоди

3.1. Етапи формування страхової угоди між учасниками процесу страхування

Правовою основою взаємовідносин між учасниками процесу страхування є страхова угода. Підписуючи страхову угоду страхувальник передає за певну плату свої ризики (як правило частину ризиків) страховій компанії, яка отримує плату за ризик у вигляді страхових премій, тим самим забезпечуючи капіталізацію своєї діяльності.

Під страховою угодою слід розуміти процес взаємоузгодження страхових інтересів між суб'єктами страхування. У більш деталізованому плані страхову угоду необхідно розглядати, як договірні відносини між страховиком, страхувальником (застрахованою особою) та третіми особами (якщо страхуються види відповідальності) щодо укладання, введення та виконання обов'язків сторін, які приймають участь у страхуванні.

Страхова угода передбачає три етапи свого проходження:

1) переддоговірні відносини;

2) безпосередньо договірні відносини;

3) відносини після закінчення терміну дії договору.

Страхувальник, обравши страхову компанію за визначеними критеріями (імідж страховика, сума установчого та резервного капіталів, склад засновників, термін перебування страхової компанії на страховому ринку, термін та практика надання страхових послуг за конкретним видом страхування), подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. У свою чергу, страховик розглядає подану заяву на предмет задоволення страхового інтересу страхувальника. Фахівці страхової компанії за допомогою андерайтингу здійснюють процес аналізу ризиків щодо можливості прийняття їх на страхування або відмовляють у страховій послузі. У цьому контексті перед страховиком постають наступні завдання, які можна поділити на декілька етапів.

Перший етап полягає в оцінюванні ризиків, запропонованих на страхування, виходячи з характеристики самого об'єкта страхування (вартість та ймовірність настання страхової події із застрахованим об'єктом), а також з огляду на реципієнтів страхування (фізичні та юридичні особи).

На підставі аналізу ступеня ризику та комерційної зацікавленості страховика, страхова компанія приймає остаточне рішення щодо страхування ризику або відмовляє у даній послузі. Страховик може прийняти один з трьох можливих варіантів: ризик приймається на страхування без будь-яких застережень; ризик приймається на страхування з певними застереженнями, зауваженнями та за умов виконання страхувальником певних заходів щодо зменшення ступеня ризику; ризик відхиляється, й страхова компанія відмовляє страхувальнику у страховому захисті. У такому разі відносини між страховиком та страхувальником не мають свого продовження.

Причинами відмови можуть бути: відсутність балансу страхувальника; достовірних даних про об'єкт страхування; непрогнозованість ризику; ризик не має ймовірного характеру; неможливість проведення грошової оцінки збитків, які можуть виникнути у результаті настання страхової події. До таких ризиків, як правило, належать: політичні; воєнні ризики; соціально-економічних заворушень тощо. У разі позитивного рішення про страхування сторони укладають відповідну страхову угоду.

Другий етап. Керуючись Правилами конкретного виду страхування страховик пропонує страхувальнику укласти договір страхування з визначенням умов договору, а саме: встановлюються рівень страхового забезпечення та обсяги страхової відповідальності (як у вартісному виразі, так і з огляду на перелік страхових подій); узгоджується величина страхового тарифу з урахуванням усіх чинників, які впливають на її розмір; встановлюються строки страхування, франшиза, пільги та інші суттєві умови угоди.

Третій етап. Після закінчення зазначеного терміну дії страхового договору між суб'єктами страхових відносин можуть виникнути варіанти розвитку подій:

а) якщо страхової події не відбулося до закінчення терміну дії договору страхування, то в такому разі договір припиняє дію у визначений термін;

б) якщо страхова подія сталася на завершальному етапі терміну дії договору страхування, то в такому разі страховик продовжує виконувати свої обов'язки до повного їх виконання. До таких обов'язків належить: розрахунок величини збитків, спричинених дією страхового випадку, складання страхового актуарного сертифікату та виплата страхового відшкодування в межах страхової суми;

в) якщо між страховиком та страхувальником (застрахованою особою) виникають суперечки, пов'язані зі страхуванням за відповідними Правилами, то вони вирішуються у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

3.2. Порядок укладання та дії договору страхування

Офіційним оформленням взаємовідносин між суб'єктами страхування є страховий договір. У відповідності до ст. 16 Закону України "Про страхування"'3, Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування як правовий документ щодо регулювання прав та обов'язків суб'єктів страхового процесу має певні властиві ознаки м.