Розділ 13. Страхування відповідальності за екологічне забруднення довкілля

13.1. Сутність та необхідність розвитку страхування екологічних ризиків

Протягом усього історичного періоду творення сучасної цивілізації людство постійно вступає в суперечки з природою з приводу задоволення своїх найрізноманітніших та всезростаючих потреб у природних ресурсах. Разом з тим, неврегульованість механізму відповідальності суб'єктів господарювання, особливо підприємств з підвищеною небезпекою - винуватців аварій, держава бере на себе асигнування значних бюджетних коштів на подолання негативних екологічних явищ. У вирішенні цих проблем особливої актуальності набуває проблема розвитку екологічного страхування як засобу захисту економічних, екологічних та соціальних інтересів громадян та юридичних осіб у випадку забруднення елементів довкілля.

Екологічне страхування - це порівняно нове явище у фінансово-економічному житті не лише України, а й усього світу. Його вік сягає трохи більше десяти років. За цей короткий проміжок часу ця інституція привернула до себе значний науковий та практичний інтерес.

В економічній історії цивілізації екологічне страхування вперше визначило єдину до теперішнього часу форму взаємодії, в якій завдання охорони навколишнього природного середовища та економічні інтереси виробників знаходять достатньо ємну точку зіткнення. Всі досі прийняті нормативні документи та акти, які встановлюють економічним суб'єктам вимоги та умови охорони довкілля, так чи інакше носять вимушений характер. Екологічне страхування забезпечує в цьому найдавнішому протиборстві екології та економіки нехай невелику, але суттєву зону взаємопереходу, будуючи перший міст на шляху вирішення найважливіших еколого-економічних проблем людства.

У науковій літературі екологічне страхування як сукупність отримання певних ефектів, які проявляються у такому:

1) економічний ефект від страхування екологічних ризиків включає фінансову стабілізацію, зростання виробництва, заснованого на дотриманні норм екобезпеки, підвищення інвестиційної привабливості та вирівнювання стартових умов товаровиробників, стабілізацію якості факторів виробництва, зменшення соціальних державних виплат, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, у т.ч. за рахунок підвищення екологічності товару й стимулювання використання вторинних ресурсів;

2) екологічний ефект здобувається за рахунок стабілізації якості навколишнього середовища;

3) соціальний ефект формується за рахунок росту зайнятості населення й гарантування відшкодування збитків;

4) медичний ефект припускає зменшення рівня захворюваності від екологічно обумовлених хвороб та зростання тривалості життя населення;

5) культурно-естетичний ефект обумовлюється збереженням фонду флори й фауни.

Системне уявлення про екологічне страхування відображається у працях російських вчених, зокрема: Моткина Г.О.; Гусєва A.A.; Рюміної Є. В. Екологічне страхування являє собою сукупність видів страхування, спрямованих на створення страхового захисту, на випадок спричинення застрахованим (третім особам) збитків внаслідок непередбаченого забруднення навколишнього природного середовища.

Економічна природа екологічного страхування зумовлена перерозподілом фінансових ресурсів між зацікавленими особами (потенційними або реальними підприємствами-забруднювачами), господарська діяльність яких несе загрозу життєдіяльності людини та навколишньому природному середовищу, страховими організаціями (комерційними організаціями або товариствами взаємного страхування), які забезпечують процес проведення екологічного страхування в рамках діючого законодавства, та третіми особами (реципієнтами навколишнього середовища), на користь яких укладається договір екологічного страхування на випадок непередбачуваного погіршення якісних або кількісних параметрів навколишнього середовища.

Стратегія екологічного страхування спрямована на функціонування потужного інструментарію управління та мінімізації екологічних ризиків, а також забезпечення належного страхового захисту юридичних та фізичних осіб в умовах забруднення навколишнього природного середовища.

Екологічне страхування - необхідний елемент суспільних взаємовідносин, що виникають між підприємствами-природо-користувачами, державою, страховими організаціями та третіми особами у контексті забезпечення економічної, екологічної та соціальної безпеки в країні. Використання механізму страхового захисту пов'язано з процесом відшкодування збитків потерпілим реципієнтам, які постраждали внаслідок виникнення та реалізації аварії (катастрофи) природного або техногенного характеру. Специфікою цього виду страхування є те, що суб'єкти господарювання, які здійснюють емісію шкідливих речовин і тим самим забруднюють навколишнє природне середовище, мають бути економічно зацікавленими у передачі відповідальності за можливі наслідки аварійного забруднення страховику; страхувальник зацікавлений у зниженні ризикогенності своєї виробничої діяльності, а також матеріальної відповідальності перед третіми особами у випадку прояву негативного екологічного ефекту на реципієнтів довкілля.

Реалізація основних постулатів екологічного страхування спрямована на мінімізацію небезпек, пов'язаних з функціонуванням об'єктів підвищеної небезпеки та можливістю виникнення на цих об'єктах аварій та катастроф екологічного або техногенного характеру. У забезпеченні протидії цим руйнівним явищам і процесам з адекватним рівнем соціального захисту громадян, а також у збереженні основних властивостей навколишнього середовища полягає основне призначення та завдання системи екологічного страхування.

Ефективність та цілеспрямованість функціонування системи екологічного страхування можлива лише у випадку надання якомога ширшого асортименту страхових послуг та забезпечення страхового захисту, який задовольнив би потреби у страхуванні як страхувальників, так і третіх осіб, на користь яких укладається договір екологічного страхування. Сукупність суб'єктивних та об'єктивних факторів, що визначають попит на страховий захист, відображені у табл. 13.1.

Принциповим питанням є оптимальний вибір форм проведення екологічного страхування. Вибір форми страхування повинен залежати від об'єктів страхування й категорій страхувальників. Обов'язкове екологічне страхування проводиться на випадок екологічних аварій (катастроф), які можуть статися у результаті виробничої та невиробничої діяльності, стихійних лих, що призвели до значних разових перевищень рівнів викидів (скидів) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище порівняно з встановленими нормативами, а також у зв'язку з погіршенням стану сховищ твердих та рідких відходів (їх переповнення, розгерметизація тощо); з виявленням фактів підвищення забруднення ґрунтів, підземних вод у зоні сховищ із витіканням шкідливих речовин внаслідок аварії сховищ та транспортних систем; з аварійними зупинками або зниженням потужності очисних і вловлювальних засобів та споруд.

Таблиця 13.1. Фактори, що визначають попит на страховий захист у системі екологічного страхування

В обов'язковій формі має здійснюватись страхування відповідальності підприємств, які є джерелом підвищеного екологічного ризику, за збитки, заподіяні третім особам.