Розділ «Тема 2. "Фінансовий сектор в економічній системі країни"»

2.1. Принципи побудови і основні категорії системи національних рахунків

Система національних рахунків (СНР) — це система зведених взаємопов'язаних економіко-статистичних показників, які характеризують виробництво, розподіл і використання кінцевого продукту та національного доходу держави.

СНР — це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкової економіки.

СНР являє собою розгорнуту статистичну макроекономічну модель економіки та ґрунтується на балансовому методі на основі поєднання статистики національного доходу з іншими розділами економічної статистики.

Основною метою СНР є інформаційне забезпечення комплексного, всеохоплюючого аналізу процесу створення й використання ВВП та національного доходу країни.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про:

- всі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;

- всі економічні операції, пов'язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, нагромадженням активів та іншими аспектами економічного процесу;

- всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

Методика складання СНР розроблена статистичною Комісією ООН на основі досвіду розвинених країн і є загальноприйнятою для більшості країн світу.

СНР створена в кінці 40-х — на початку 50-х років XX ст. у найбільш розвинених країнах.

Питання про те, хто є винахідником СНР, на сьогоднішній день залишається дискусійним.

СНР є основою національного рахівництва. Терміни "національні рахунки", "національне рахівництво" був уперше запропоновані голландським економістом-статистиком

Ед Ван Кліффом, який у 1941 році опублікував у голландському щомісячному журналі "De economist)) дві статті з побудованими ним таблицями національних рахунків для Голландії за 1938 рік. Е. В. Кліфф під національним рахівництвом розумів систему таблиць, які за формою нагадують бухгалтерські рахунки і баланси.

Французькі статистики, наприклад, впевнені, що перші національні рахунки були побудовані у Франції Р. Фроманом у 1938 році.

Відомо також, що у 1941 році в Англії Джеймс Мід і Річард Стоун розробили власну СНР як наслідок глибокого вивчення національного доходу Англії. Цю роботу обидва винахідники вели в міністерстві фінансів з самого початку війни з ініціативи і за консультації Кейнса.

Значний вклад у розвиток СНР зробив Джон Мейнард Кейнс, який вважав, що СНР — це система взаємозв'язаних показників, числові характеристики яких широко використовують органи державного управління при ухваленні рішень з питань економічної політики та розроблення заходів, спрямованих на регулювання ринкової економіки.

Приблизно в той самий період (середина 30-х pp.) Василь Леонтьєв почав роботу над своєю системою показників взаємозв'язку економіки, але у формі таблиць "витрати — випуск", в основу яких покладено ідею шахової таблиці з подвійним входом.

У 1926 році було опубліковано баланс народного господарства СРСР за 1923-1924 рік — перший у економіко-статистичній літературі баланс країни в цілому. Окрім того було побудовано баланси за 1928, 1929 і 1930 роки, щоправда їх не публікували у відкритій пресі.