Розділ «Тема 2. "Фінансовий сектор в економічній системі країни"»

Співвідношення між класифікацією інституційних секторів економіки та класифікацією видів економічної діяльності проявляється в тому, що в класифікації інституційних секторів фінансова та страхова діяльність відображається в секторі фінансових корпорацій, а в класифікації видів економічної діяльності — в секторі домашніх господарств(табл. 2.10).

Таблиця 2.10. Співвідношення між інституційними секторами економіки та видами економічної діяльності

2.4. Особливості відображення фінансових операцій в системі національних рахунків

Фінансовий рахунок відображає механізм перерозподілу фінансових ресурсів між інституційними секторами, що відчувають їх нестачу (тобто чистих позичальників) та залучають необхідні кошти шляхом прийняття нових зобов'язань або скорочення існуючих активів, та інституційними секторами-чистими кредиторами, які розміщують свої вільні кошти шляхом придбання нових фінансових активів або скорочення існуючих зобов'язань.

Фінансовий рахунок показує, яким чином деякі сектори отримують необхідні фінансові ресурси через взяття фінансових зобов'язань або зменшення активів, а інші сектори розпоряджаються надлишком власних фінансових ресурсів через утворення фінансових активів або зменшення власних зобов'язань.

Фінансовий рахунок є другим у послідовності рахунків, пов'язаних з нагромадженням, та будується за загальною їх схемою для економіки в цілому та її основних інституційних секторів .

Фінансовий рахунок — це рахунок потоків, тобто змін у вартості фінансових активів. Він відображає взаємозв'язки між секторами економіки, які складаються у результаті накопичення товарно-матеріальних і фінансових активів: на його правій стороні відображають операції з прийняття фінансових зобов'язань, а на лівій — операції з придбання фінансових активів. Фінансовий рахунок інституційного сектору економіки показує загальну зміну фінансових вимог і зобов'язань, але на рівні макроекономіки він дозволяє оцінити структуру цих змін, тобто показує, стосовно якого сектору і яким чином змінилися фінансові вимоги і зобов'язання.

На витратній (лівій) частині рахунку відображаються зміни в активах: придбання фінансових активів за вирахуванням вибуття, на ресурсній (правій) частині рахунку — зміни в зобов'язаннях: прийняття зобов'язань за вирахуванням їх погашення.

Чисте прийняття фінансових зобов'язань за вирахуванням чистого прийняття фінансових активів у вартісному виразі дорівнює з протилежним знаком показнику "чисте кредитування / чисте запозичення", який є балансуючою статтею "рахунку капіталу". Цей показник у фінансовий рахунок переноситься з рахунку операцій з капіталом і є ланкою, що пов'язує фінансовий рахунок з іншими рахунками.

Чисте кредитування — це залишок коштів, який складається з чистих заощаджень та чистих капітальних трансфертів, що не використані для нагромадження капіталу. І навпаки, якщо сума чистих заощаджень і капітальних трансфертів недостатня для фінансування чистого приросту нефінансових активів, відповідна нестача ресурсів називається чистим запозиченням.

Таким чином, фінансовий рахунок не має балансуючої статті, яка б переносилась на інші рахунки, як це має місце для всіх інших рахунків, що передують йому, оскільки він є завершальним у послідовності рахунків, які відображають економічні операції між інституційними одиницями економіки.

СНР передбачає взаємозв'язок фінансового рахунку з іншими рахунками, які мають кореспондуючі записи, що відповідають певним операціям фінансового рахунку.

У фінансовому рахунку відображаються як нефінансові, так і фінансові операції.

Реєстрація більшості операцій, пов'язаних з передачею майнових прав на товар або нефінансовий актив чи з наданням послуг в СНР супроводжується відповідним записом на фінансовому рахунку. Найчастіше такі операції мають форму обміну товару, активів чи послуг безпосередньо на засоби платежу або на фінансові претензії, що дають право на отримання платежу в майбутньому. Оскільки в СНР облік операцій ведеться на основі принципу нарахування, будь-яка операція, що передбачає здійснення платежу у формі фінансових активів або в натуральній формі, супроводжується кореспондуючим записом на фінансовому рахунку.

Водночас багато операцій в СНР відображаються на фінансовому рахунку повністю. До фінансових операцій належать такі, які пов'язані з обміном одного фінансового активу на інший або з погашенням зобов'язання за рахунок активу. Наприклад, комерційні кредити погашаються в обмін на платіж: це означає, що фінансова вимога у формі комерційного кредиту зникає тоді, коли боржник надає кредитору засоби платежу. У результаті цього на фінансовому рахунку з'являються такі чотири проводки: для кредитора — зменшення суми наданого комерційного кредиту та збільшення платіжних засобів (готівкові гроші та ліквідні депозити); для боржника — скорочення зобов'язань (у формі комерційних кредитів) та зменшення величини фінансових активів (у формі засобів платежу).

У фінансовому рахунку виділяються категорії фінансових інструментів, які розташовані за ступенем ліквідності (табл. 2.11).

Таблиця 2.11. Фінансовий рахунок України, млн. грн.

Найбільшу ліквідність мають ті фінансові інструменти, що обмінюються за вимогою і без фінансових штрафних санкцій на інші фінансові активи, товари, послуги. До них належать золото, готівка та депозити. Депозити поділяються на переказні та непереказні депозити; останні є менш ліквідними.

До групи фінансових інструментів меншої ліквідності належать такі цінні напери, як векселі та облігації. Для цінних паперів і кредитів одним з можливих критеріїв класифікації є час настання платежу, тобто включення їх до короткострокових або довгострокових.

Найменшу ліквідність мають страхові технічні резерви та інша дебіторська / кредиторська заборгованість.