Розділ VIII. МОНІТОРИНГ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Початковим етапом аналізу соціальної активності є визначення обсягу витрат підприємства на соціальні заходи. Проте, оскільки соціальна відповідальність передбачає взаємодію із широким колом зацікавлених сторін, слід визнати, що будь-які витрати підприємства тією чи іншою мірою впливають на стейкхолдерів. У зв'язку з цим виникає необхідність у уточненні критеріїв витрат, що пов'язані із соціальною відповідальністю і формулюванні їх визначення.

Витрати, пов'язані із забезпеченням соціальної відповідальності підприємства, пропонуємо позначати як соціально орієнтовані витрати.

Критерії для таких витрат, на нашу думку, є такими:

– серед стейкхолдерів, що отримують вигоду від витрат, обов'язково повинні бути суб'єкти соціально-економічних відносин, що переслідують неекономічні цілі;

– обов'язковим результатом заходів, на які спрямовуються витрати, має бути соціальна вигода стейкхолдерів (поруч із можливою економічною вигодою підприємства).

Соціально орієнтовані витрати – показник, що є визначальним при прийнятті рішень про виділення коштів і який прямо чи опосередковано міститься у всіх методиках оцінки соціальних заходів. Для підтвердження цієї ідеї звернемось до аналізу вже наявних методик оцінки ефективності соціальної активності.

Експерти фонду "Інститут економіки міста" для оцінки пропонують використовувати комплексний індекс соціальних інвестицій.

Цей показник є величиною, що прямо пропорційна сумі усіх сплачених податків, інвестицій у основний капітал, соціальних витрат, та обернено пропорційна поточним витратам виробничого призначення [194, с. 243]. Таким чином, дослідники вважають, що соціальна відповідальність безпосередньо пов'язана з виплатою податків, впровадженням соціальних проектів і підтримкою належного рівня виробництва.

У дослідженні, що проведене російськими вченими А. Шихвердієвим та А. Серяковим, запропоновано ураховувати масштаб соціальної відповідальності та вагу окремих напрямків соціальних заходів [223, с. 44].

Розглядаючи підприємство та його стейкхолдерів як замкнуту систему, дослідники наголошують на тому, що ефективними соціальні відносини можуть вважатися лише за умови двосторонньої вигоди. Може спостерігатися неоднорідність вигод соціальної діяльності в рамках взаємодії між окремим підприємством та стейкхолдером, однак в цілому еквівалентність і рівність вигод повинна бути.

І. О. Тарасенко пропонує оцінювати соціальну відповідальність бізнесу з позицій сталого розвитку підприємства [201, с. 54]. При цьому в роботі виокремлюються три групи показників (економічні, екологічні та соціальні). Частина показників безпосередньо оцінює величину витрат на соціальні заходи, в той час як інші показники оцінюють ефективність заходів, що також передбачає урахування витрат.

Н. В. Касьянова [106] пропонує оцінку соціальної та економічної ефективності підприємства на основі методу побудови ієрархічної структури показників. Серед семи критеріїв оцінки, що пропонуються автором праці (дієвість, економічність, якість, прибутковість, продуктивність, якість умов трудового життя, впровадження інновацій) більша частина оцінюється показниками, що ураховують величину витрат на соціальні заходи.

На необхідності урахування розміру соціальних інвестицій при оцінці соціальної відповідальності наголошується у роботі О.В. Ворони [60], де в ході аналізу обсяг соціальних інвестицій співвідноситься з розміром підприємства та економічними показниками діяльності.

Цікавими є також методики оцінки соціальної відповідальності, пристосовані до локального застосування в межах окремого регіону, галузі чи типу підприємств. Порівняно невеликий набір підприємств, що оцінюються за такими методиками, дозволяє зробити їх більш стислими та уніфікованими за рахунок оцінки лише типових соціальних практик та урахування специфіки напрямку економічної діяльності підприємств чи особливостей регіону.

Поруч з цим існує точка зору, відповідно до якої вважається неможливим знаходження дієвої методики оцінки ефективності соціальних заходів, що пояснюється тим, що неможливо усунути зайві фактори та уникнути викривлень, що пов'язані з проведенням емпіричних досліджень [245].

Також ми мусимо погодитися із висновками [65], що не дивлячись на ряд цінних результатів та висновків, в цілому роботи, присвячені оцінці ефективності соціальної відповідальності, характеризуються теоретичною й категоріальною неоднорідністю, недостатнім рівнем перехресного цитування та не створюють спільного дискусійного простору.

Ґрунтуючись на проведеному аналізі робіт, можемо зробити висновок, що оцінка ефективності соціальної відповідальності повинна для кожної ініціативи проводитися за власними критеріями. Більш формалізованою задачею є аналіз соціально орієнтованих витрат підприємства і проведення на його основі оцінки їх якісного рівня, що вказуватиме на потенціал підприємства вирішувати соціальні проблеми.

Методика оцінки рівня соціальних витрат підприємства повинна складатися з декількох етапів [85, с. 115]: вибір статей соціально орієнтованих витрат; розрахунок абсолютної величини соціально орієнтованих витрат; розрахунок показників складових соціально орієнтованих витрат; призначення коефіцієнтів окремим показникам; розрахунок показника якісного рівня соціально орієнтованих витрат; оцінка рівня соціально орієнтованих витрат.

1) Вибір статей соціально орієнтованих витрат.

Практика соціальної діяльності дозволяє класифікувати соціально орієнтовані витрати не лише за об'єктами відповідальності (зацікавленими сторонами), а й за напрямами, що враховують характер витрат та їх регулярність. За основу була прийнята типологія витрат з праці [216], в якій було уточнено зміст окремих статей витрат та враховано витрати на інформування щодо соціальної активності підприємства (табл. 8.3).