Розділ VIII. МОНІТОРИНГ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

– для другого ступеня (оскільки соціальна відповідальності носить добровільний характер) базові величини визначаються шляхом планування.

При цьому орієнтиром може слугувати обсяг витрат за статтями по першому ступеню соціальної відповідальності чи попередній досвід підприємства по забезпеченню виплат, характерних для даного рівня соціальної відповідальності;

– для третього ступеня в якості базових величин може прийматися запланована величина витрат (для інформаційних витрат) або частка від загальних інвестицій підприємства, чи частина чистого прибутку (для соціальних чи екологічних інвестицій). При цьому орієнтирами для визначення базових значень показників можуть слугувати дані щодо обсягу витрат підприємств-лідерів соціальної відповідальності в галузі.

Показники повинні дорівнювати чи бути меншими за одиницю. Більший розмір показника вказує на неточність вибору базового значення, при цьому значення показника приймається рівним одиниці.

4) Призначення коефіцієнтів окремим показникам складових статей соціально орієнтованих витрат.

Коефіцієнти показників встановлюється таким чином: шість складових витрат, що характеризують 1-й ступінь соціальної відповідальності мають коефіцієнт 1 (у сумі дорівнює 6); шість складових, що характеризують 2-й ступінь соціальної відповідальності також мають коефіцієнт 1 (у сумі 164 дорівнює 6); три складових, що характеризують 3-й ступінь соціальної відповідальності мають коефіцієнт – 2 (у сумі дорівнює 6).

Необхідність використання додаткових коефіцієнтів при розрахунку показника якісного рівня соціально орієнтованих витрат обумовлена такими причинами. Усі три ступені повинні мати однаковий чисельний розмір. Хоча ступені мають різну кількість статей витрат, не можна сказати, що якийсь окремий ступінь є найбільш важливим. Хоча перший є базовим і обов'язковим, недосягнення цього ступеня ставить під сумнів усі подальші спроби соціально відповідальної поведінки. Другий ступень є важливим оскільки вказує на реальну зацікавленість підприємства у вирішенні проблем суспільства та виділення ресурсів у обсязі більшому, ніж цього вимагає законодавство. Проте системна, а значить і довгострокова діяльність пов'язана саме з третім ступенем.

Спираючись на ці твердження вважаємо, що доцільним буде призначення однакової кількості балів для витрат кожного ступеня соціальної відповідальності підприємства. Однак оскільки на третьому ступені розглядаються лише три складові (на відміну від попередніх ступенів з шістьма складовими витрат) ми вводимо для них корегувальний коефіцієнт.

Таким чином, якщо підприємство вкладає кошти в соціальні заходи на трьох ступенях, усі вони дають однакову частку у загальній оцінці якісного рівня соціально орієнтованих витрат.

5) Розрахунок показника якісного рівня соціально орієнтованих витрат.

Оскільки отримали набір відносних показників, то можемо розрахувати якісний показник соціально орієнтованих витрат. Він буде дорівнювати:

де К – показник якісного рівня соціально орієнтованих витрат;

kі – відносні показники окремих складових напрямів соціально орієнтованих витрат.

6) Оцінка рівня соціально орієнтованих витрат.

Знаючи кількісні інтервали для показників, що характеризують витрати для кожного ступеня соціальної відповідальності, можемо

побудувати діаграму, на якій позначається значення якісного показника рівня соціально орієнтованих витрат (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Рівні соціально орієнтованих витрат підприємства

Як слідує з рис. 8.3, існують два варіанти підвищення соціальної відповідальності підприємства. Ефективний шлях розвитку полягає у поступовому підвищенні якісного рівня соціально орієнтованих витрат із залученням більшого обсягу коштів. Неефективний шлях розвитку соціальної відповідальності підприємства буває у випадку, коли, збільшуючи обсяг соціально орієнтованих витрат, структуру коштів змінюють не оптимальним чином, а саме: зростають витрати другого ступеня соціальної відповідальності, але не збільшуються витрати третього ступеня соціальної відповідальності.

Таким чином, хоча обсяг витрат може збільшуватися, переходу до системної діяльності не відбувається.

Також на рис. 8.3 представлені три рівні соціально орієнтованих витрат, які чисельно співпадають з показниками ступенів соціальної відповідальності. Проте слід відзначити, що досягнення, наприклад, третього рівня витрат не означає, що підприємство виконало усі зобов'язання для другого ступеня соціальної відповідальності. Це означає лише, що якщо підприємство і не досягло максимуму показників для попереднього ступеня, воно мас певні здобутки для третього ступеня соціальної відповідальності, що перекривають недоопрацювання на другому. Тобто між поняттями рівня соціально орієнтованих витрат та ступеня соціальної відповідальності є безпосередній зв'язок, однак вони не тотожні. Ступень соціальної відповідальності вказує на обов'язковість та системність витрат, рівень соціально орієнтованих витрат вказує на відповідність реальних витрат базовим значенням.