Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

3.1. Формування складової корпоративної соціальної відповідальності у відносинах із споживачами

Історія виникнення руху щодо захисту прав споживачів починається ще з IV століття до н.е., коли в стародавньому Херсонесі існував метрологічний нагляд, а глядачі на ринках слідкували за торгівлею та захищали права споживачів. В Англії у 1200 році король карав за нечесну практику в торгівлі. В Росії засновником в певній мірі захисту прав споживачів вважається Петро І. В його Указі "Про якість" від 11 січня 1723 року зазначається таке: "Повелеваю хозяина Тульской фабрики Корнилу Белоглазова бить кнутом и сослать на работу в монастыри, понеже он, подлец, осмелился войску государства продать негодные пищали и фузеи. Старшину Фрола Фукса бить кнутом и сослать на Азов, пусть не ставит клейма на плохие ружья..."

У 1936 році була заснована спілка споживачів США. Аналогічні організації виникли в 1951 році – у Франції та Німеччині, в 1957 році – у Великобританії, в 1960 році – в Канаді.

15 березня 1962 року Президент Сполучених Штатів Америки Джон Кеннеді вперше офіційно окреслив права людини як споживача, ухваливши "Білль про права споживачів". В ньому визначено чотири права: 1) на безпеку товарів та послуг; 2) на інформацію; 3) на вибір; 4) бути вислуханим у суді, якщо першими трьома правами нехтують.

День проголошення Білю у всьому світі відзначається як Всесвітній день прав споживача. У 1960 р. засновано "Consumer International" – Міжнародну Організацію Споживчих товариств. Сьогодні до цієї організації входить більше 200 національних державних, громадських, регіональних та інших консьюмеристських організацій країн світу.

В 1973 році XXV сесія Консультативної Асамблеї Євросоюзу ухвалила "Хартію захисту споживачів", а в 1985 році Генеральна Асамблея ООН затвердила "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів".

Названі три документи лягли в основу адміністративно- правового механізму захисту споживачів у всьому світі.

У розвинених країнах і країнах, що розвиваються, законодавство із захисту прав споживачів або повністю базується, або значною мірою враховує основний міжнародно-правовий документ у цій галузі – підготовлені економічною і соціальною радою ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів, які були схвалені Генеральною Асамблеєю ООН резолюцією від 9 квітня 1985 р. № 39/248.

До основних прав споживачів Керівні принципи віднесли:

– право на безпеку товарів;

– право на інформацію;

– право на вибір товарів;

– право на виявлення своїх думок;

– право на задоволення основних потреб;

– право на відшкодування шкоди;

– право на освіту;

– право на здорове навколишнє середовище.

Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. заклала основоположні принципи побудови незалежної Української держави, її соціально-економічної та правової систем.

З огляду на визнання Україною затверджених Генеральною Асамблеєю ООН принципів у травні 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про захист прав споживачів" [19].