Розділ X. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

10.1. Реалізація національної ідеї соціальної відповідальності

Соціальна відповідальність є предметом діяльності багатьох міжнародних, регіональних некомерційних організацій [195, с. 26-31]:

1) "Бізнес для соціальної відповідальності", основна ідея функціонування якої полягає у встановленні ролі соціальної діяльності компаній у досягненні стабільного зростання, що корисно як для власників, так і акціонерів;

2) Глобальний альянс бізнесу для соціальної відповідальності – метою якого є розширення розуміння корпоративної соціальної відповідальності (СВ) та забезпечення підприємців можливістю співробітництва в даній сфері;

3) "Глобальний договір" (ГД), пропозиція створення якого висунута на Світовому економічному форумі у 1999 році. Він поєднує компанії з установами ООН, працюючими та громадянським суспільством в підтримку десяти універсальних принципів в сферах прав людини, праці та навколишнього середовища;

4) Міжнародний діловий форум лідерів, функціями якого є сприяння просуванню відповідальних ділових рішень бізнесу та отримання вигоди від цього для усього суспільства;

5) Корпоративна соціальна відповідальність Європи, мета діяльності якої – сприяння зростанню загальної соціальної відповідальності.

Презентація ініціативи ГД ООН в Україні відбулася у квітні 2006 р., перші збори мережі ГД – у лютому 2008 р. Мережа ГД в Україні об'єднує компанії, бізнес-асоціації, профспілки, об'єднання роботодавців, неурядові організації та інші громадські спілки, академічні інституції. В межах ГД в Україні проводяться семінари та тренінги (семінар "Бізнес та права людини" (квітень 2008 р.); семінар, присвячений Глобальній ініціативі зі звітності – Global Reporting Initiative (жовтень 2008 р); тренінг "Використання принципів Зеленого офісу в організації" (лютий 2009 р)), а у лютому 2010 р. за сприяння ГД ООН, Центру Розвитку СВ, Інституту власності і права та Асоціації якості, відбулося перше засідання Консультативної Ради з розробки Національної концепції розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні [175, с. 1].

Основи впровадження соціальної відповідальності в Європі викладено в Зеленій книзі "Створення умов для поширення соціальної відповідальності бізнесу в Європі" (Брюссель, 08.07.2001). Її мета – ініціювати широке обговорення та пошук різних точок зору щодо соціальної відповідальності бізнесу на національному, європейському та міжнародному/світовому рівні.

На теперішній час питання соціальної відповідальності у світі регламентуються стандартами, у тому числі міжнародними : Account Ability 1000 (АА1000), Global Reporting Initiative (Глобальна ініціатива зі звітності" (GRI), SA 8000 "Соціальна відповідальність" [54, с. 32-65], ISO: 14000 "Системи управління навколишнім середовищем" [84], OHSAS 18001:1999 "Система оцінювання професійної безпеки та здоров'я", OHSAS 18002:2000 "Системи менеджменту щодо охорони праці й попередження професійних захворювань" [107, с. 103-108]. У лютому 2010 р. завершено голосування національних органів по стандартизації на користь отримання статусу кінцевого проекту міжнародного стандарту ISO 26000 "Системи управління соціальною відповідальністю. Вимоги".

Ставлення бізнесу в Україні до поняття соціальної відповідальності визначається, з одного боку, походженням компанії, її розміром, галуззю, географічним охопленням, активністю спілкуванням з кінцевим споживачем, рівнем конкуренції на ринку і поглядами керівництва. З іншого боку, економічною ситуацією в країні, ступенем розвитку інших секторів (засоби масової інформації (ЗМІ), влада, некомерційний сектор) і діючим законодавством.

Розвиток соціальної відповідальності бізнесу в Україні консолідується навколо міжнародних організацій та проектів, зокрема Представництва ООН в Україні, яке в 2006 році започаткувало та підтримує діяльність української мережі Глобального договору ООН, що охоплює понад 140 організацій. В Україні більшість компаній (як великих, так і середніх) не мають визначеної стратегії соціальної відповідальності бізнесу (СВБ), перебувають на етапі дотримання законодавства та одиничних доброчинних проектів. Основними чинниками ведення вітчизняними підприємствами СВБ є: по-перше, позитивна репутація, як спосіб конкурентної боротьби для ТНК в Україні та компаній, що здійснюють міжнародну діяльність; по-друге, власні переконання; по-третє, розширення ринків, що можливо внаслідок включення до груп заради створення нової продукції, послуг або виходу на нові ринку збуту; по-четверте, можливість доступу до дешевих фінансових ресурсів, що виявляться при оцінці можливості отримання відносно дешевих кредитних ресурсів для розвитку бізнесу, особливо від міжнародних фінансових інституцій; по-п'яте, підвищення капіталізації, що є наслідком збільшення привабливості підприємств перед інвесторами [58, с.16]. Основним інструментарієм СВБ в Україні є: впровадження систем управління СВБ, запровадження соціальної звітності та верифікації; організація партнерств з групами впливу, що дозволяє підприємствам долучитися до вирішення певних складних соціальних та екологічних проблем завдяки об'єднанню фінансових, людських та адміністративних зусиль на прозорих та чітких умовах; розробка інноваційних товарів та послуг, які допомагають подолати конкретні соціальні проблеми; адаптація міжнародних проектів та стратегій до українського ринку.

Проте, впровадження практики СВБ в Україні обмежено внаслідок відсутності інформації. Кожне п'яте підприємство не інформовано про її переваги. До найменш поінформованих належать підприємства транспорту – 52,9% загальної кількості підприємств. При цьому СВБ більш за все пов'язується з впровадженням соціальних програм поліпшення умов праці (65,5%), навчанням персоналу (63,2%), благодійною допомогою (56%), застосуванням в діяльності принципів етичного та відповідального ставлення до споживачів (49,5%). Ще одною перепоною на шляху впровадження СВБ в Україні є недостатнє усвідомлення підприємствами своєї ролі в рішенні соціальних та екологічних проблем суспільства. Низький рівень виконання державними установами соціальних функцій, недовіра до них призвело до того, що тільки 11,8% підприємств абсолютно переконані в необхідності кооперації бізнесу та держави при вирішенні соціальних проблем. Особливістю впровадження СВБ в Україні є те, що майже 25% підприємств здійснює СВБ заходи, не усвідомлюючи цього. За відсутності концепції заходи СВБ, все ж таки, реалізуються (31,3% підприємств реалізують їх кожний місяць або постійно, 22,2% кілька разів на півроку, 10% – раз на рік).

Обмеженість застосування принципів СВБ на вітчизняних підприємствах пов'язано з багатьма причинами:

1) відсутністю національного законодавства щодо організації, регулювання та контролю СВБ. Недосконалість соціальних стандартів та нормативів, що діють в Україні, їх невідповідність європейським стандартам розвинутих держав;

2) відсутність достатньої кількості фінансових ресурсів. Невідповідність попиту щодо благодійності наявним ресурсам стосовно реальної допомоги окремим категоріям населення;

3) достатньо високий ступінь контролю з боку контролюючих органів влади;

4) дефіцит урядових і неурядових організацій, що підтримують СВБ;

5) відсутність необхідної інформації стосовно соціальних проблем;