Розділ IV. ФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН РОБОТОДАВЦІВ ІЗ ПРАЦІВНИКАМИ НА ЗАСАДАХ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

4.1. Механізм регулювання соціально-трудових відносин на засадах відповідальності

Процеси суспільного реформування в Україні свідчать про інтенсивне зростання актуальності і значущості проблем регулювання соціально-трудових відносин. Справа в тому, що соціально-трудові відносини є складною системою різноспрямованих економічних інтересів, гармонійно поєднувати які дуже складно. Постає проблема створення такого соціально-економічного середовища, в якому суб'єкти трудових відносин могли б реалізувати свої економічні інтереси з урахуванням компоненти відповідальності, що потребує застосування відповідного механізму регулювання трудових відносин [213, с. 46]. Важливість проблеми удосконалення економічного механізму регулювання соціально-трудових відносин для теорії і практики формування ефективної соціальної політики, а також її складність і масштабність потребують серйозного теоретичного осмислення, методологічних і методичних розробок, перш за все на основі системного підходу до її вирішення.

У науковій літературі відсутня єдина точка зору щодо складу механізму регулювання трудових відносин. Механізм економічної діяльності може бути представлений як специфічна сукупність елементів, станів і процесів, що розташовані в такій послідовності, знаходяться в певному зв'язку, відносинах і визначають порядок будь- якого виду діяльності. У сучасній економічній літературі під господарським механізмом розуміють сукупність процесів, організаційних структур, конкретних форм і методів управління, а також правових норм, за допомогою яких реалізовуються економічні закони, котрі діють у конкретних умовах, процес відтворення [181, с. 512].

Л. Абалкін під господарським механізмом розуміє сукупність форм і методів, за допомогою яких здійснюється організація суспільного виробництва з властивими йому формами і методами, економічними стимулами та правовими нормами [32, с. 45]. А. Чухно визначає механізм функціонування економіки як функціональну сторону виробничих відносин – "і відносин власності на засоби виробництва, і відносин обміну діяльністю, і відносин розподілу, і конкретних форм господарювання. Це механізм дії і використання економічних законів, форма реалізації виробничих відносин" [220, с. 29]. Деякі автори визначають економічний механізм як логічну структуру та цілеспрямовану послідовність дій органів державного і міждержавного управління на систему відносин між учасниками певних ринків у процесі виробничої діяльності, які спрямовані на досягнення поставленої мети за рахунок більш ефективного використання потенціалу. У спеціальній літературі останнього часу економічний механізм розглядається як ринковий, що поєднує саморегулювання діяльності господарюючих суб'єктів з регулюючими функціями держави. Відома думка провідних учених, котрі визначають економічний механізм не простим набором економічних важелів і інструментів, а як шло систему, тобто взаємопов'язане і взаємообумовлене поєднання конкретних економічних регуляторів [210, с. 47].

Інтерес викликає визначення механізму регулювання соціально- трудової сфери, запропоноване С. В. Мельником, який його трактує як сукупність послідовних інституціональних, правових, організаційних, економічних управлінських засобів і заходів регуляторного впливу з метою досягнення необхідного рівня якості трудового життя, забезпечення інтелектуального зростання та духовного збагачення громадян, досягнення в суспільстві соціальної злагоди та стабільності [143, с. 26].

В основі побудови механізму слід використовувати певну теоретичну модель соціально-трудових відносин; особливості взаємодії основних учасників соціально-трудових відносин через реалізацію їхніх інтересів; інститути, що впливають на реалізацію інтересів; принципи, на основі яких відбувається взаємодія; інструменти регулювання соціально-трудових відносин; систему показників, що характеризують реалізацію інтересів.

Основною метою функціонування механізму регулювання соціально-трудових відносин є безконфліктне збалансування інтересів на засадах соціальної відповідальності роботодавців і найманих працівників і забезпечення ефективності праці та високої якості життя населення.

Відповідно до мети функціонування механізму регулювання соціально-трудових відносин кожний суб'єкт трудових відносин є носієм певних інтересів, що потребують задоволення через реалізацію низки завдань.

Основним інтересом держави виступає збалансування інтересів роботодавців та найманих працівників і створення стабільних умов розвитку трудових відносин, а роботодавців і найманих працівників – максимізація власної корисності (отримання доходу від діяльності), через ефективну організацію виробництва. Реалізація цих інтересів потребує вирішення завдань, які випливають із системи взаємної відповідальності суб'єктів трудових відносин, наведеної на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Система взаємної відповідальності суб'єктів соціально-трудових відносин

Основою формування механізму регулювання трудових відносин є принципи, які передбачають правила, основні положення і норми поведінки, якими керуються суб'єкти під час прийняття рішень у системі трудових відносин щодо реалізації окресленого кола завдань.

На основі аналізу і систематизації наукових праць слід виділити основні принципи регулювання трудових відносин [105; 108, с. 127- 128; 143, с. 19-21].

Принцип рівності прав і можливостей суб'єктів трудових відносин, що полягає в рівності прав і можливостей суб'єктів для досягнення своїх цілей, сприянні підвищенню продуктивності праці, регулюванні якості трудового життя.

Принцип солідарності, який базується на одностайності, єдності і спільності інтересів суб'єктів трудових відносин, досягненні згоди прийняття суспільно важливих рішень у соціально-трудовій сфері.

Принцип соціального партнерства, який забезпечує узгодження інтересів між трудовими колективами і профспілками, з одного боку, роботодавцями – з другого, державою – з третього, які складаються із взаємних консультацій, переговорів і примирних процедур, будуються на основі свободи і трипартизму, багаторівневого співробітництва, обов'язковості виконання угод з метою захисту інтересів працівників, роботодавців і держави з питань регулювання трудових відносин.

Принцип правової регламентації. Відповідно до цього принцип регулювання трудових відносин має відповідати вимогам і нормам державного законодавства з метою реалізації прав і гарантій суб'єктів, особливо найманих працівників. Законодавство формулює соціально-трудові стандарти та нормативи, які приймаються з метою регулювання всіх елементів системи, реалізації прав і гарантій працівника, роботодавця та держави. На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціально-трудових гарантій: мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, величина межі індексації грошових доходів громадян, пільги щодо оплати житлово- комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їхнього надання тощо.

Принцип наукової обґрунтованості полягає в тому, що всі дії щодо регулювання трудових відносин мають здійснюватися на підставі наукових методів і підходів.

Принцип ефективності, відповідно до якого регулювання трудових відносин має досягти поставлених цілей за мінімального терміну з мінімальними витратами матеріальних засобів та людської енергії.

Принцип відповідальності. Відповідно до концепції нашого дослідження, раціонально виділити принцип відповідальності, яким має бути пронизана діяльність кожного суб'єкта трудових відносин. Відповідальність виступає як діалектична єдність економічних, соціальних і політичних підходів цілісного характеру й узгодженості інтересів всіх суб'єктів трудових відносин. Відповідно до цього принципу, регулювання трудових відносин має ґрунтуватися на основі пошуку компромісу інтересів, що повного мірою відповідають потребам національного господарства, шляхом розвитку і удосконалення всього комплексу економічних, організаційних, соціальних, політичних та інших заходів.