Розділ VI. ЕКОЛОГІЧНА КОМПОНЕНТА СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

6.1. Суть та необхідність відповідального ставлення організацій до довкілля

Між людиною та довкіллям у процесі її економічної, підприємницької діяльності встановлюються різноманітні зв'язки та відношення. Але впродовж тривалого існування людини відбувалося таке її вторгнення в природне середовище, яке почало загрожувати існуванню окремих людських спільнот та всього людства. Можна вважати, що проблема охорони довкілля викликана економічною діяльністю людини. Ця діяльність упродовж багатьох століть, а особливо в XX столітті, завдавала значної шкоди природному середовищу, руйнувала екологічну рівновагу.

Попри високий запас міцності, екосистеми багатьох територій уже не можуть переробляти ті забруднювачі, які є продуктом економічного успіху. Щоб не допустити розвитку елементів екологічної катастрофи, необхідними є зусилля світової спільноти, розуміння відповідальності суб'єктів господарювання за долю прийдешніх поколінь. Усвідомлення можливих змін довкілля, які здатні загрожувати існуванню самої людини привело до пошуків нових знань, здатних сформувати концепцію взаємодії людини і природи. Тому в другій половині XIX століття починає формуватися така система знань, як екологія. Екологічний напрям досліджень послідовно розкривав засади, на основі яких людина може реалізовувати свої інтереси, формувати матеріальну основу задоволення потреб без шкоди для довкілля.

Термін "екологія" походить від грецьких слів "екос" – дім, житло і "логос" – наука. Німецький учений-біолог Е. Геккель застосував його для позначення науки про взаємодію живих організмів, у тому числі й людини та середовища її проживання.

У процесі вдосконалення середовища свого існування людина збільшувала масштаби споживання природних ресурсів. На кінець XX століття на кожного мешканця планети видобувалося близько 20 тонн мінеральної сировини на рік, проведення робіт із їх видобутку призвело до утворення відвалів обсягом понад 100 км3 та кар'єрів обсягом понад 50 км3. Незважаючи на появу технологій, які забезпечують поліпшення споживання природних сировинних ресурсів, вплив людини на довкілля посилюється. А це свідчить про ще низьку ефективність природокористування, недостатній рівень екологічної культури як виробників, так і споживачів. Тому виробники, реалізовуючи нові технології, повинні разом з ними впроваджувати нові системи охорони від шкідливих викидів власного виробництва, вести просвітницьку діяльність. Оволодіваючи новими знаннями про вплив довкілля на людину, людина-виробник усвідомлено оцінюватиме потенційні загрози виробничих процесів, у яких вона бере участь. Як споживач, людина здійснюватиме споживацький вибір з урахуванням екологічної шкоди для себе, для своєї сім'ї і тим самим опосередковано знижуватиме рівень виробництва потенційно шкідливих товарних мас.

В другій половині XX століття була сформована модель "суспільства споживання". У цій моделі не передбачалися межі розумного зростання матеріальних потреб людини, не враховувалися здатності природного середовища їх задовольняти. Неконтрольоване зростання споживання мало своїм наслідком забруднення територій.

Забруднення – це зміна якісних параметрів довкілля, що веде до погіршення умов проживання людських спільнот і деградації природних ресурсів [210, с. 358]. У науковій літературі розрізняють природне і антропогенне забруднення. Природне забруднення виникає внаслідок різних природних катаклізмів – землетрусів, виверження вулканів, лісових пожеж, повеней тощо. Антропогенне забруднення відбувається внаслідок господарської та інших видів людської діяльності.

Розвиток новітніх технологій посилює потужність антропогенного забруднення. Слід мати на увазі, що антропогенне забруднення може провокувати активізацію джерел природного забруднення. Будівництво великих водосховищ, проведення підземних ядерних вибухів можуть спричинити землетруси та інші природні катаклізми. Діяльність людини посилила забруднення атмосфери свинцем, двоокисом сірки, окисом азоту. Між антропогенним забрудненням і активізацією природного забруднення існують стійкі причинно-наслідкові зв'язки. Викиди тепловими електростанціями двоокису сірки ведуть до випадіння кислотних дощів. Такі дощі завдають суттєвої шкоди лісовим масивам, що в гірських районах разом із неконтрольованими вирубками веде до катастрофічних повеней. Формування світових глобальних взаємодій посилило масштаби забруднення.

Отже, рішення і діяльність людини впливають на навколишнє середовище через використання ресурсів, викиди та забруднення, інші наслідки діяльності. Для зменшення цих екологічних наслідків організація, підприємство, компанія має сформувати комплексний підхід, що враховує економічні, соціальні та екологічні наслідки прийнятих ними рішень і заходів. Вже сьогодні окремі корпорації добровільно беруть на себе зобов'язання фінансувати заходи, які зменшуватимуть вплив їхньої господарської діяльності на довкілля.

З метою відповідального ставлення до навколишнього середовища застосовують новий підхід до новітніх технологій: не використовувати, поки не доведено, що безпечно, на противагу підходу, який використовувався раніше: використовувати задля прогресу, якщо не доведено, що шкідливо.

6.2. Програми з контролю забруднення та захисту довкілля

В другій половині XX століття була сформована модель "суспільства споживання". У цій моделі не передбачалися межі розумного зростання матеріальних потреб людини, не враховувалися здатності природного середовища їх задовольняти. Неконтрольоване зростання споживання мало своїм наслідком забруднення територій.

Забруднення – це зміна якісних параметрів довкілля, що веде до погіршення умов проживання людських спільнот і деградації природних ресурсів [210, с. 477]. У науковій літературі розрізняють природне і антропогенне забруднення. Природне забруднення виникає внаслідок різних природних катаклізмів – землетрусів, виверження вул-

Канів, лісових пожеж, повеней тощо. Антропогенне забруднення відбувається внаслідок господарської та інших видів людської діяльності

Розвиток новітніх технологій посилює потужність антропогенного забруднення. Слід мати на увазі, що антропогенне забруднення може провокувати активізацію джерел природного забруднення. Будівництво великих водосховищ, проведення підземних ядерних вибухів можуть спричинити землетруси та інші природні катаклізми. Діяльність людини посилила забруднення атмосфери свинцем, двоокисом сірки, окисом азоту. Між антропогенним забрудненням і активізацією природного забруднення існують стійкі причинно-наслідкові зв'язки. Викиди тепловими електростанціями двоокису сірки ведуть до випадіння кислотних дощів. Такі дощі завдають суттєвої шкоди лісовим масивам, що в гірських районах разом із неконтрольованими вирубками веде до катастрофічних повеней. Формування світових глобальних взаємодій посилило масштаби забруднення.

Отже, рішення і діяльність людини впливають на навколишнє середовище через використання ресурсів, викиди та забруднення, інші наслідки діяльності. Для зменшення цих екологічних наслідків організація, підприємство, компанія має сформувати комплексний підхід, що враховує економічні, соціальні та екологічні наслідки прийнятих ними рішень і заходів. Вже сьогодні окремі корпорації добровільно беруть на себе зобов'язання фінансувати заходи, які зменшуватимуть вплив їхньої господарської діяльності на довкілля.

З метою відповідального ставлення до навколишнього середовища застосовують новий підхід до новітніх технологій: не використовувати, поки не доведено, що безпечно, на противагу підходу, який використовувався раніше: використовувати задля прогресу, якщо не доведено, що шкідливо.

Переваги дружнього ставлення організацій та підприємств до навколишнього середовища:

– Заощаджує кошти.