Розділ VIII. МОНІТОРИНГ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

– негативно впливають на оточуюче середовище чи діють на небажаних територіях;

– займаються діяльністю, сумнівною з моральної точки зору (співпрацюють з диктаторськими урядами, проводять досліди на тваринах, протидіють профспілкам, експлуатують недосконалість законодавства країн, що розвиваються).

По-друге, може мати місце принциповий вибір компаній, які вирішують суспільні проблеми та прямо чи опосередковано приносять користь суспільству. Коло критеріїв для вибору компаній у такому випадку може бути достатньо широким.

По-третє, може мати місце участь інвесторів, що володіють значною часткою компанії, у формуванні етичної стратегії ведення бізнесу. Слід зауважити, що тенденція етичного інвестування здатна вплинути на структуру ринку. Дані інвестиції залежать від уподобань інвесторів і можуть суттєво вплинути на розвиток окремих галузей (наприклад азартних ігор, виробництва алкоголю, тютюнових виробів або вогнепальної зброї). Хоча, наприклад, у США у відповідь на утворення етичних фондів був створений так званий Порочний Фонд (Vice Fund), який інвестував кошти виключно в вищеназвані галузі, і забезпечив прибуток вищий, ніж етичні фонди [245, с. 8].

Проте серед трьох проаналізованих суб'єктів соціально- економічних відносин (керівників, робітників та інвесторів) фактор ідентичності найбільш вагомим є для персоналу. Соціальна відповідальність, спрямована на робітників підприємства, може дати вагомі результати, проте серед усієї сукупності соціальних заходів промислових підприємств послуги закладів соціальної сфери посідають гідне проведення окремого аналізу місце.

Ми пропонуємо розглядати користування послугами закладів соціальної сфери як чинник формування у працівника ідентичності інсайдера. Проте слід зауважити, що на формування механізму соціальної відповідальності загалом та на розвиток соціальної сфери зокрема, впливають специфічні аспекти, пов'язані з особливостями економічного, політичного та історичного розвитку країни. У відношенні до соціальної діяльності промислових підприємства України можна виділити декілька рис, що викликані радянськими традиціями [166]:

1. Збереження ролі профспілок, як організацій, що діють під впливом керівництва підприємства. Таке становище є продовженням традиції державного патронажу, який був за радянських часів.

2. Для більшості країн пострадянського простору характерною є тісна співпраця між керівництвом промислових підприємств та місцевою владою, що можна пояснити традиціями співпраці в умовах планової економіки.

3. Також характерною рисою є володіння великою кількістю закладів соціальної інфраструктури.

На аналізі останньої риси промислових підприємств та її ролі у забезпеченні соціальної відповідальності пропонуємо зупинитися більш докладно. Після переходу підприємств до функціонування за принципами ринкової економіки проблема об'єктів соціальної сфери, що знаходяться на балансі промислових підприємств, переходить з соціальної площини в економічну та отримує новий зміст. Створення цих об'єктів мало за мету організацію мережі закладів соціальної спрямованості. Однак у нових економічних умовах існування цих закладів знаходиться в тісній залежності від економічної ефективності підприємства, а це викликає структурні зміни, оскільки витрати на утримання закладів на відміну від інших витрат є такими, що повністю залежать від підприємства, і не піддаються впливу ринку. Таким чином, помітною тенденцією в наш час стає зміна власників ряду соціальних об'єктів.

Можна виділити чотири основні варіанти підтримки функціонування закладів соціальної сфери.

Перший варіант полягає у стимулюванні підприємств в напряму збереження об'єктів у власному володінні за рахунок фінансової підтримки у вигляді дотацій з місцевого чи державного бюджету, або шляхом забезпечення податкових пільг.

Другим варіантом може бути оптимізація обсягу та цін послуг, що надаються об'єктами соціальної сфери, чи обмеження кількості споживачів, що мають пільговий доступ до них. Такі обмеження стосуються соціальних груп, до яких відносяться працівники підприємства та члени їх родин. Для інших суспільних груп заклади працюють у платному режимі.

Третій варіант передбачає передачу об'єктів соціальної сфери на баланс місцевих муніципальних установ. Цей варіант можна реалізувати за умови наявності достатніх фінансових ресурсів у місцевому бюджеті. За їхньої відсутності необхідною буде підтримка з державного бюджету. Спеціалізація соціальних об'єктів при цьому залишається незмінною, а відмінність від попередніх варіантів полягає лише у зміні джерела фінансування.

Четвертий варіант спостерігається при виділенні закладів соціальної інфраструктури в окремі юридичні особи. При цьому варіанті послуги усім групам користувачів будуть надаватися на платній основі. Важлива роль місцевих органів влади при цьому полягатиме в організації та підтримці процесу комерціалізації об'єктів соціальної інфраструктури, що гарантуватиме умови їхнього надійного функціонування, а також у контролі за тим, щоб новоутворені комерційні підприємства зберігали профіль діяльності та надавали послуги широким верствам населення.

Актуальність вирішення загальних проблем трансформації соціальної відповідальності промислових підприємств та особливо закладів соціальної сфери підвищилася з посиленням кризових тенденцій у вітчизняній економіці. Говорячи про трансформаційні процеси у площині соціальної відповідальності, слід підкреслити важливість її зміни у кризових умовах.

Якщо донедавна основним напрямками досліджень були: вибір соціального напрямку діяльності компаній, визначення кола функцій, які може перейняти від держави бізнес, міра участі бізнесу у вирішенні суспільних проблем, система заохочення і утворення ефективних механізмів стимулювання підприємств до таких дій, – то останнім часом, у зв'язку з кризовими явищами, коло проблем було доповнено не менш важливими питаннями, пов'язаними з трансформацією стратегій соціальної відповідальності, збереженням досягнень попередніх років, зміною структури соціальних заходів, ролі і змісту поняття соціальної відповідальності в період економічної нестабільності.

Більшість досліджень, що присвячені питанням розвитку соціальної відповідальності, розглядають сталі тенденції, які мають місце у періоди відносної економічної стабільності. Проте саме зараз зростає актуальність досліджень, присвячених формуванню нових тенденцій, викликаних посиленням кризових явищ. Зокрема подальшого вивчення потребують можливі ризики розвитку соціальної відповідальності й пошук можливостей, що виникають у контексті економічної нестабільності.

Слід відмітити, що економічна нестабільність внесе певні корективи у соціальну діяльність промислових підприємств. Головна відповідальність підприємства – це забезпечення подальшого існування й розвитку підприємства. Тому в компаніях, які відчувають себе нестабільно, відбувається скорочення соціальних ініціатив. В інших, що почуваються більш впевнено, заходи соціального спрямування будуть у більшій мірі адресовані персоналу.

Логічним вирішенням вище зазначених проблем є оптимізація структури послуг закладів соціальної інфраструктури. Структура більшості промислових підприємств та їх соціальні об'єкти були сформовані за попереднього економічного устрою. Основною особливістю цього є надмірний обсяг закладів соціальної сфери. З поступовим розвитком системи комерційних закладів, що надають соціальні послуги, а також з поширенням кризових явищ, пов'язаних з перебудовою економічної системи, одним з актуальних питань стає оптимізація економічних результатів діючих закладів соціальної сфери, що знаходяться на балансі підприємства. Орієнтація таких закладів на отримання прибутку пояснюється тим, що необхідно принаймні частково покривати витрати, які виникають при наданні послуг певним групам споживачів на пільгових умовах.