РОЗДІЛ 6. АНАЛІЗ СТАНУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

Діагностичний (експрес-аналіз) це спосіб встановлення характеру порушень нормального перебігу економічних процесів на основі типових ознак, які властиві лише для даного порушення. Знання цих ознак дозволяє швидко і досить точно встановити характер порушень, не проводячи будь-яких замірів, розрахунків, тобто без дій, які потребують, як правило, додаткового часу та коштів.

Факторний аналіз спрямований на виявлення розміру впливу факторів на результати діяльності підприємства або адміністративно-територіальних одиниць.

Маржинальний аналіз — це метод, за допомогою якого дають оцінку й обґрунтовують ефективність управлінських рішень.

Функціонально-вартісний аналіз досліджує функції окремих процесів, які виконує об'єкт, і зорієнтований на оптимальні методи їх реалізації на кожній стадії. Призначення цього методу — виявити зайві витрати і попередити їх шляхом ліквідації непотрібних операцій, дій, заміни ресурсів, що використовуються.

Стохастичний аналіз (дисперсійний, кореляційний, компонентний) використовується для вивчення залежностей між досліджуваними явищами і процесами господарської діяльності підприємств або адміністративно-територіальних одиниць.

Внутрішній аналіз проводиться безпосередньо на підприємствах або в адміністративно-територіальних одиницях відповідними службами для управління соціально-економічною та фінансовою діяльністю.

Зовнішній аналіз проводиться вищими органами підприємства, фінансовими органами, банками, акціонерами, інвесторами, а стосовно регіонів — центральними органами державної влади та управління.

Функціонуючи як конкретна економічна наука, економічний аналіз тісно пов'язаний з іншими економічними дисциплінами, зокрема, з економічною теорією, галузевими економіками, плануванням і управлінням, бухгалтерським обліком, ревізією і контролем, аудитом, фінансами, фінансовим менеджментом, статистикою, математикою, галузевими технологіями.

Таким чином, економічний аналіз — це синтезована наука, що сформувалася шляхом інтеграції низки наук і об'єднала окремі їх елементи. У свою чергу, результати аналізу використовуються іншими науками при вивченні тих чи інших сторін соціально-економічної діяльності.

6.2. Оцінка факторів розвитку регіону

Регіон як територіальна соціально-економічна система (ТСЕС) передбачає дослідження наступних основних факторів розвитку: 1) оцінка географічного положення; 2) оцінка природно-ресурсного потенціалу; 3) оцінка демографічного (трудоресурсного) потенціалу; 4) оцінка виробничих факторів розвитку; 5) оцінка соціальних факторів розвитку.

6.2.1. Оцінка географічного положення

6.2.2. Оцінка природно-ресурсного потенціалу

Природні ресурси — це компоненти й сили природи, які за даного рівня розвитку суспільства та сьогочасного ступеня вивченості використовуються або можуть бути використані для задоволення матеріальних або духовних потреб людини [7,с.29]

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) території являє собою: по-перше, сукупну продуктивність природних ресурсів, виражену в їхній сукупній споживчій вартості; по-друге, сукупність природних ресурсів, які потенційно можуть бути використані для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства з урахуванням тенденцій науково-технічного прогресу [7,с.29].

При оцінці природно-ресурсного потенціалу регіону, як правило, використовують перше значення ПРП.

Інтегральний (загальний) ПРП регіону, на основі досліджень українського економіко-географа В. П. Руденка, може бути оцінений як сума споживчої вартості наступних видів природних ресурсів:

1) потенціал мінеральних ресурсів (паливно-енергетичні й металеві корисні копалини, нерудна сировина для металургії, гірничо-хімічна сировина, будівельні матеріали) — оцінка заснована на показниках умовної річної продуктивності родовищ, помноженої на розрахунковий термін їх експлуатації;

2) потенціал водних ресурсів (поверхневий стік і підземні води) — оцінка здійснюється, виходячи із сумарного економічного ефекту, одержуваного від використання води в провідних галузях господарства (зрошуваному землеробстві, промисловому виробництві, гідроенергетиці);

3) потенціал земельних ресурсів (землі, з урахуванням сільськогосподарського призначення й ґрунтового покриву) — заснований на економічній оцінці сільськогосподарських угідь, що визначається як добуток середньої величини валової продукції на площу сільгоспугідь;