Розділ «Глава 17. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності»

структуризація економіки із суттєвим зменшенням частки енерго- і матеріалоємних виробництв;

запровадження дієвих економічних складових впливу на систему природокористування;

створення ефективної системи правового та організаційного забезпечення в сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів;

організація державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;

захист повітряного басейну від забруднення, особливо)' великих містах і промислових центрах;

здійснення управління водними ресурсами на основі басейнового принципу, збереження та відродження малих річок, охорона р. Дніпро та і ніш їх річок;

запобігання забрудненню внутрішніх водойм і морських вод, зменшення та припинення скиду забруднених стічних воду водні об'єкти, захист підземних вод від забруднення;

захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, виснаження і нераціонального використання;

збереження й розширення території з природним станом ландшафту, посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреаційних територіях;

підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

знешкодження, утилізація та поховання промислових і побутових відходів;

зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;

забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії військово-промислового комплексу та здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю збройних сил;

створення системи прогнозування, запобігання й оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-технічного походження.

Ця комплексна державна програма охорони навколишнього природного середовища є стратегічною і довгостроковою. її реалізація повинна здійснюватись шляхом розроблення і виконання окремих міждержавних, державних, галузевих, регіональних та місцевих програм, які мають базуватися на здійсненні державної політики у сфері охорони навколишнього середовища та природокористування.

17.3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу

Стратегією на найближчу перспективу розвитку галузей народного господарства є недопущення збільшення рівня забруднення природних та природно-антропогенних екосистем. Вирішення проблем техногенно-екологічної безпеки здійснюватиметься шляхом:

технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень;

енерго- і ресурсозберігаючих технологій та екологічно безпечних технологічних процесів;

застосування відновних і нетрадиційних джерел енергії;