Розділ «Глава 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція в європейські та світові структури.»

За обсягами зовнішньої торгівлі найбільша питома вага на експортну продукцію припадає на Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Луганську області та м. Київ, які разом забезпечують понад 60% усього експорту.

Серед південних областей України за обсягами експорту товарів виділяються Миколаївська і Одеська області за рахунок, відповідно, поставок суден і хімічної продукції. У Причорномор'ї стратегічним завданням є встановлення преференційного режиму вільної торгівлі і спільного підприємництва на перетині основних комунікаційних напрямів Північ-Південь і Захід-Схід.

Західні області України характеризуються значною кількістю учасників зовнішньоекономічної діяльності і спільних підприємств (35% СП країни).

Зовнішньоторговельному обороту сприяє розширення співробітництва прикордонних областей України і Росії, Єврорегіонів Буг і Карпати.

В даний час досить стабільним попитом в окремих сегментах світового ринку користується вітчизняна продукція металургійного комплексу (прокат чорних металів, сталеві труби, залізна руда, феросплави і ін), окремі види машинобудування (комплектуючі агрегати, машини та обладнання для власного машинобудування), гірничо-видобувної, електроенергетичної промисловості, будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів (поліроване і віконне скло, каоліни, тугоплавка і вогнетривка глина, кварцовий пісок, вироби з граніту, санітарно-керамічні вироби, цемент), хімічного комплексу (аміак, карбамід, оцтова кислота, бензол, вінілхлорид, шини, лікарські засоби тощо).

Як уже було сказано, найбільша питома вага в експортному потенціалі займає металургія України. В умовах скорочення поставок металопродукції до країн СНД і скорочення внутрішнього попиту, продукція цієї галузі постачається на ринки далекого зарубіжжя.

Зростання експортних поставок підтверджує достатню конкурентну спроможність продукції галузі на зовнішніх ринках (продукція сертифікована і нижчі експортні ціни ніж у західноєвропейських партнерів).

Багатогранність промислового виробництва і сфер реалізації його продукції, у тому числі за сегментами світового ринку, передбачає багатовекторність експорту і наявність різних стратегій розвитку. В перспективі продукція машинобудівного комплексу повинна бути домінуючою. Зараз на світовому рівні якості виробляється продукція літако- і суднобудування, космічної, військової техніки та озброєння. Для закріплення і підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку необхідно втілювати в виробництво новітні досягнення вітчизняної і зарубіжної науки і техніки, створення нових організаційних структур - спільних підприємств, промислово-фінансових груп, холдингових компаній - із залученням коштів як іноземних, так і вітчизняних інвесторів.

В найближчі роки необхідно передбачити заходи, які б поступово забезпечували заміну експорту металу експортом машин, устаткування, металовиробів і суттєве збільшення виробництва продукції машинобудування для експорту та заміни імпорту. Одночасно потрібно зосередити зусилля на відновленні потужностей експортного спрямування в усіх галузях промисловості та сільського господарства. Разом з цим потрібно вирішувати питання створення нових експортних потужностей для випуску новітньої високотехнічної продукції, виходячи з наявного попиту на міжнародних ринках.

Головну увагу необхідно приділити підприємствам машинобудівного комплексу, який повинен збільшити експорт продукції та значно розширити асортимент технічного переозброєння сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи власні потреби, а також експортні можливості слід відновити потужності підприємств важкого, енергетичного, електротехнічного машинобудування, верстато- і приладобудування, для випуску продукції нафтодобувної та нафтохімічної промисловості.

Розширення експортних можливостей у хімічній промисловості доцільно передбачати за рахунок виробництв, які працюють на власній сировині: кальцинована сода, сірчана кислота, пігментний двоокис титану, шини для різних класів автомобілів, синтетичні смоли, пластмаси тощо.

Україна має значні можливості збільшувати експорт виробів легкої та харчової промисловості (шкірсировина та вироби з неї, взуття, синтетичні, льняні та шовкові тканини і вироби з них, кондитерські вироби, продукти переробки м'яса, овочів і фруктів, цукор, олія, борошно та ін.).

Незважаючи на те, що зараз декларується розвиток зовнішньоекономічних зв'язків з орієнтацією на економічно розвинуті західні країни, важливим напрямом і надалі буде торгівля з країнами СНД, Балтії і в першу чергу з Росією. Українські підприємства в кооперації з російськими можуть виготовляти комплексне устаткування для реконструкції раніше побудованих за кордом підприємств, головним чином в країнах Близького Сходу, Північної Африки, Індії, Китаю.

У співпраці з іншими країнами пріоритет слід надавати розширенню та поглибленню двохсторонніх зв'язків, зокрема: інтенсифікації прикордонної торгівлі;активізації різнобічних відносин з Білоруссю, транспортуванню енергоносіїв в Україну та через її територію в Європу; забезпеченню тісного співробітництва України з країнами Центральноазіатського регіону та Республікою Казахстан тощо. У співпраці з країнами Центрально-Східної Європи потрібно поглиблювати економічне, науково-технічне і культурне співробітництво з усіма державами цього регіону.

Для стратегічної перспективи визначальним є забезпечення всебічного динамічного розвитку відносин між Україною та Європейським Союзом (ЄС).

Цілеспрямована і виважена державна регіональна міжнародна економічна стратегія на довгостроковий період сприятиме подальшому розвитку економіки України, інтеграції її в світовий ринок, реалізації пріоритетних завдань, раціональному територіальному розподілу праці, розвитку міжрегіональних і міжнародних економічних зв'язків, гармонізації соціально-економічного розвитку регіонів.

12.6. Транзитний потенціал України і його значення в розвитку економіки держави.

Україна в системі міжнародних транспортно-комунікаційних зв'язків об'єктивно виходить за межі власних інтересів у зв'язку з її тяжінням до географічного центру Європи. Цей фактор і визначає пріоритети розвитку країни у напрямі більш тісної інтеграції з країнами Європейського Союзу (ЄС) та іншими країнами, зокрема СНД. Слід зазначити, що Україна має спільні кордони з шістьма країнами

Європи та Російською Федерацією. Таким чином територія України є транстериторіальною зоною і характеризується високим коефіцієнтом транзитності.