Розділ «11.5. Економіка Поліського регіону»

У структурі потенціалу мінеральних ресурсів Полісся переважає потенціал паливно-енергетичних ресурсів Чернігівської області. Важливе промислове значення мають нафтові та нафтогазові родовища півдня Чернігівської області: Прилуцьке, Леляківське, Богданівське, Малодівицьке та ін. Запаси поліської нафти становлять понад 10 % від загальноукраїнських.

Регіон не забезпечує себе повністю енергоресурсами. Джерелами поповнення енергетичного балансу економічного регіону можуть стати гідроенергія малих річок (Чернігівська область), вітрова енергія, біогаз тощо.

Основними споживачами електроенергії Полісся є житло-комунальне господарство, галузі спеціалізації: електроенергетична, хімічна і нафтохімічна промисловості, транспорт, сільське господарство, харчова промисловість, машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів і будіндустрії.

Полісся характеризується більш низьким рівнем сільськогосподарського освоєння земель. У регіоні досить високою є питома вага пасовищ та природних кормових угідь. Найвища освоєність сільськогосподарських угідь у Чернігівській та Житомирській областях. Найнижча - у Рівненській обл. Порівняно з Україною нижчу бальну оцінку за середньоукраїнською шкалою мають землі Волинської та Чернігівської обл., близькими до середніх в Україні є сільськогосподарські угіддя Житомирської та Рівненської обл.

56 % земель регіону належать до сільськогосподарських угідь, з них 72 % забруднено радіонуклідами, 43 % грунтів мають підвищену кислотність, 8 - засолені, 18 - ушкоджені вітровою і 5 % - водною ерозією. Заболоченість становить 13 %, перезволожені 18 % загальної площі сільгоспугідь регіону.

Регіон забезпечений водоресурсами. На одного жителя регіону припадає у два рази більше води ніж в середньому по Україні і цей показник становить 1,5 - 2,0 тис. м

Основною складовою водних ресурсів Полісся є ресурси річкового стоку. Є вагома частка запасів підземних вод та озер і боліт, цінних гідромінеральних ресурсів. З метою ефективного регулювання сезонного режиму річок та раціонального використання водних ресурсів, стік річок у Поліссі певною мірою зарегульований водосховищами, особливо в Житомирській і Рівненській областях. У регіоні є багато штучних водоймищ (ставків), боліт та озер, серед яких виділяються як розмірами водних запасів (301 млн. мл), так і за екологічними характеристиками Шацькі озера (Волинська обл.), а також Біле озеро Рівненщини.

Економічний регіон достатньо заліснений. Середній показник лісистості території сягає 25-27%. Більш залісненими є території Поліської природно-географічної провінції на півночі регіону. В структурі лісів найбільшу питому вагу займають площі соснових лісів (більше 60 %), з домішками дубу, ялини, осики, тополі, берези, грабу.

Враховуючи техногенне та антропогенне навантаження на навколишнє середовище регіону, розподіл лісового фонду за групами на території Поліського регіону дещо розрізняється за областями. Найнижчою є частка лісів першої групи (з відтворювальними функціями) в областях із підвищеною лісистістю - у Волинській та Рівненській обл. У структурі лісів першої групи в регіоні переважають зелені зони, у лісах другої групи переважною є частка експлуатаційних лісів.

За віковим складом серед лісових ресурсів Поліського регіону переважають молоді насадження. Використання лісових ресурсів здійснюється за розрахунковою лісосікою, тобто приріст лісових ресурсів переважає експлуатаційну їх рубку.

Полісся має унікальні мальовничі ландшафти та значні місцевості культурно-оздоровчого типу, багатого лісового фонду, луків, численних озер та річок. Унікальні мінеральні води регіону, у тому числі мінеральні радонові води Житомирської та

Рівненської областей, лікувальні грязі дозволять розвивати на їх основі діяльність лікувально-оздоровчих закладів.

Наукові дослідження стверджують, що цим видом ресурсів регіон значно перевищує власні потреби. Так наприклад, у Волинській обл. потреби населення у рекреації він перевищує більше ніж у 7 разів, у Рівненській обл. -у 4 рази. У Житомирській та Чернігівській обл. відповідно 3,8 та 3,5 раза. В цілому площа потенційно рекреаційних територій регіону становить 1,5млн. га, що близько 15 % усієї території Полісся.

На стан і розвиток демографічного потенціалу Поліського регіону значною мірою вплинула аварія на ЧАЕС. Це спричинило посилення інтенсивності міграційних процесів і зміни динаміки чисельності населення. З другої половини 1990-х років почалося абсолютне скорочення населення Полісся. Тут помітно зменшилась народжуваність і зросла смертність, знизився життєвий рівень населення.

Щодо національного складу населення регіону, то відзначається фактично рівномірне співвідношення чисельності основних національностей - українців та росіян - в усіх областях регіону за більш помітною, ніж в країні в цілому, перевагою українців. Привертають увагу особливі етнічні групи українського народу - поліщуки (етнічні поселення, які відомі з XVII ст), литвини (їх самобутність сягає часів Давньої Русі). Серед населення окремих районів Чернігівщини (у минулому "севрюки") помітним є антропологічний вплив народів тюркського походження.

Для більшості областей регіону перевага міського населення над сільським визначилась переважно у другій половині 1980-х років (у Житомирській обл. зараз міське населення складає 56,5 %). У Волинській, Рівненській та Чернігівській обл. кількість міського і сільського населення приблизно до 50 %.

Сучасна система розселення в Поліському регіоні характеризується відносно низьким рівнем економічних, виробничих, наукових та культурних зв'язків.

Саме вони визначають взаємопов'язаність розвитку міських та сільських поселенських мереж у системах розселення. На території

Поліського регіону розташовано 77 районів, 46 міст, з них 15 обласного підпорядкування, 113 селищ міського типу, 5182 села та 1820 сільських рад.

Поліські території регіону північної частини мають менш розвинуту систему розселення як територіально, так і за рівнем соціального розвитку, ніж регіони лісостепу.