Вундт для проведення експериментальних досліджень розробив такі правила:
• 1) спостерігачі повинні правильно визначати момент початку експерименту;
• 2) спостерігачі ніколи не мають знижувати рівень своєї уваги;
• 3) експеримент завжди має бути організований таким чином, щоб його можна було провести декілька разів;
• 4) умови проведення експерименту повинні бути прийнятними для змін та контролю подразників.
Вундт проводив сеанси якісної інтроспекції, під час яких необхідно було описувати свій внутрішній досвід. Однак частіше він намагався спонукати учасників експерименту використати інтроспекцію, коли досліджував їхні уявлення про величину, інтенсивність та діапазон різних фізичних подразників. Досліджувані повинні були вести за собою спостереження і описувати сприйняття різних подразників.
У більшості своїх досліджень Вундт намагався провести об'єктивні вимірювання, наприклад, визначення часу реакції. Вундт прагнув зробити висновки про процеси свідомості на основі об'єктивних оцінок.
У процесі самоспостереження Вундт розробив тривимірну теорію почуттів: задоволення - незадоволення, напруження – розслаблення, піднесення – спад. Кожне почуття є комбінацією цих параметрів. Проводячи дослідження з метрономом, Вундт помітив, що певні ритмічні композиції є для нього приємними, а інші – ні. Вчений визначив, що приємне задоволення прокидалося одночасно з фізичними відчуттями, які виникали при сприйнятті ударів. Також Вундт помітив, що очікування наступного удару метронома супроводжується виникненням певного напруження, а коли удар прозвучить, - виникає розслаблення, коли ритм ударів зростає, він переживає наростання збудження, і заспокоюється, коли ритм сповільнюється.
Таким чином учений, змінюючи подразники та займаючись самоспостереженням, досліджував свій безпосередній досвід і визначив, що почуття характеризуються такими вимірами, як задоволення незадоволення, напруження розслаблення, піднесення спад (згасання). Тож будь-яке почуття перебуває в певному діапазоні всередині певного тримірного простору. Тривимірна теорія почуттів сприяла експериментальним дослідженням, однак із часом стало зрозуміло, що вона не має значення для розуміння психічних процесів.
Вундт також звертався до поняття стерцепції для того, щоб пояснити, як із елементів свідомості виникає єдиний досвід. Цей термін увів у науковий обіг Г. В. Лейбніц, який розумів аперцепцію як усвідомлене сприйняття. Філософи І. Кант і Й. Ф. Гербарт визначали аперцепцію як асиміляцію та інтерпретацію нових вражень. Вундт надав нових відтінків цьому поняттю. Він стверджував, що аперцепція — це активний мисленнєвий процес, за допомогою якого відбувається відбір, структурування і усвідомлення внутрішніх переживань; наша свідомість - це набір елементів відчуттів та почуттів, вона діє творчо і творить із елементів ціле. Організація базових елементів в єдине ціле забезпечується процесам творчого синтезу, із комбінації елементів виникає нова якість, а характеристики будь-якого психічного процесу не визначаються тими характеристиками, які його утворюють. Синтез елементів досвіду призводить до утворення нового. В подальшому гештальтпсихології в своїх маніфестах 1912 р. заявили: ціле не зводиться до суми частин.
В основному, хоча Вундт провів роботу зі систематизації та визначення психологічних проблем, у його лабораторії вивчали психологію і фізіологію зору та слуху. Проводились експериментальні дослідження часу реакції, оскільки вчений мав намір показати три етапи реакції людини на подразники (сприйняття, аперцепцію та волю), які послідовно втілюються в моторні акти.
Вундт також вивчав асоціації: розробив метод єдиного пред'явлення словесного подразника в зоровій та слуховій формі і вимірював час реакції між словом-подразником та відповіддю на нього. При цьому асоціації він розглядав як внутрішні (коли смисл слова-відповіді ідентичний чи схожий зі словом-подразником) та зовнішні (коли між словом-подразником і словом-від-повіддю виявляються випадкові чи поверхові зв'язки). Вундт зазначав, що аперцептивні структури є утвореннями вищого порядку порівняно з автоматичними асоціаціями, оскільки в аперцентивних процесах бере участь свідомість, вони є "вищим класом ментальної функції".
Психологічний закон, сформульований Вундтом - це закон творчого синтезу, який відповідає за усвідомлене (аперцептивне сприйняття), що протиставлялось асоціативному перцептивному сприйняттю.
У 1874 р. Вундт публікує свою розвідку "Принципи психофізіологічної психології", а Ф. Брентано працю "Психологія з емпіричної точки зору", в якій вступає в суперечку з Вундтом.
У 1881 р. Вундт започаткував видання журналу "Філософські студії", який у 1906 р. було перейменовано на "Психологічні студії".
Лабораторія Вундта стала центром для всіх психологів світу. Сьогодні в кожному університеті діють кафедри психології, лабораторії, однак лабораторія Вундта свого часу викликала нечуваний інтерес. її відвідали багато студентів та молодих людей, яких приваблювала нова наука. Згодом вони зробили серйозний внесок у розвиток психології (зокрема, Стенлі Холл, Джеймс Кеттел, Едвард Тітченер). Лабораторія Вундта стала зразком для створення осередків розвитку експериментальної психології в Америці, Росії, Японії, Італії.
В університетах Німеччини невдовзі почали виникати нові лабораторії. Вчені, які розгорнули в них свої дослідження, не поділяли цілковито погляди Вундта, однак теж прагнули розвивати психологію. Німеччина наприкінці XIX - на початку XX ст. залишалась центром світової психології.
Велику популярність мали лекції Вундта. На кожну з них в аудиторії збиралось більше 600 студентів. Е. Тітченер так описав своє перше відвідування лекції Вундта:
"Ввійшов працівник, розкрив двері, і увійшов Вундт. Звичайно, у всьому чорному, від черевиків до краватки, вузькоплечий, худий, трохи сутулиться, він справляє враження високого чоловіка, однак на зріст йому не більше 5 футів 9 дюймів. Він прогримів - по-іншому і не скажеш - по боковому проходу: тук-тук - ніби його підошви були зроблені з дерева. Мені здалось, що в цьому гриманні є щось недостойне, однак крім мене, здається, на це ніхто не звернув уваги.
Коли він пройшов на кафедру, я міг його добре розгледіти. У нього досить густа шевелюра, тільки маківку приховують охайно підняті з боку пасма...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вільгельм Вундт - організатор першої психологічної лабораторії“ на сторінці 2. Приємного читання.
