Параферналіофобія, або страх перед використанням апаратури. Коли ми панікуємо перед приладами, не досить цікавимося технікою, то, вибираючи шлях дослідження, намагаємось уникнути роботи з експериментальним обладнанням. Це призводить до спрощення експериментальних ідей, оскільки використання апаратури все ж дає змогу зробити дослідження більш якісним. Нам потрібно, до того ж завжди корисно, зосередитися і навчитися користуватись новими приладами. Варто залучати до спільної роботи друзів, які вміють працювати з апаратурою.
Мануалофобія, або страх провести дослідження без апаратури, і прагнення довести свою позицію, використовуючи складну апаратуру. Зверніть увагу: багато видатних досліджень, які проводили талановиті експериментатори, були досить скромні за кількістю апаратури, або відбувались і без неї. Психолог Жан Піаже використовував лише іграшкові кубики, пластилін та склянки з водою, однак його теорія когнітивного розвитку є унікальною, надзвичайно впливовою і практично корисною. Апаратура — це ще не все, що робить дослідження унікальним. Для вивчення особистості, змісту понять чи установок достатньо іноді лише паперу та олівця.
Економофобія, або страх провести скромне дослідження. Деякі студенти вважають, що їхні дослідження мають перевернути всі поширені уявлення і планують занадто грандіозні експерименти. Девіз такої групи дослідників: "Наука не може бути простою". Такі задуми, звісно, вражають оточення, однак часто залишаються незавершеними, оскільки дослідники не змогли зробити експеримент більш ясним та логічним. Слід дотримуватись такого канона великих дослідників: намагатись досягти свого задуму, знайти відповідь на своє питання за допомогою якнайпростішого експерименту. Коли ви робите перші експериментальні спроби, краще спростити питання, яке хочете розв'язати. Коли ваша діяльність буде успішною і результативною, ви зможете поступово ускладнювати свої дослідження. Якщо експеримент простий, це ще не означає, що він неважливий.
Калькулятофобія, або страх перед математичними методами. Математичні методи надзвичайно важливі, і психологи постійно удосконалюють математичні моделі для кращого розуміння закономірностей. Якщо ж ви не в змозі виконувати складні обчислення та не володієте необхідним математичним апаратом, не варто уникати дослідження з цього погляду. Не слід боятись обчислень. Завжди серед колег є професіонали, які можуть проконсультувати та допомогти з обробкою даних. Відповідні математичні програми стають усе зручнішими в користуванні, і через деякий час ви навчитеся більш кваліфіковано та сміливо обробляти дані. Більшість психологів, які були в подібному становищі, переконує, що зусилля, витрачені на поглиблення знань у сфері математичної обробки даних, відплатиться сторицею. З іншого боку, сам математичний апарат ще не є гарантією, що отримані результати мають цінність. Психологічні журнали, які цікавлять лише авторів, тому доказ.
Імперфектофобія, або страх бути недосконалим. Бажання бездоганно спланувати, провести і подати свій експеримент є цілком зрозумілим і правильним. Однак часто початківці уявляють, що наукове дослідження відбувається саме так, як це написано в наукових журналах. Насправді в лабораторії виникає багато непередба-чуваних подій, а початковий задум експерименту і його подальше реальне втілення зазвичай відрізняються. Тож слід розуміти, що реальний процес дослідження складний і часто драматичний, дослідники не можуть усе передбачити, доводиться долати несподівані невдачі, бачити власні прорахунки. Не слід також уникати обговорення своїх "сирих" експериментальних ідей із друзями, наставниками. Обговорення в професійному колі завжди сприятиме кристалізації задуму, він стане точнішим.
Псевдононфоносцієнтофобія, або страх здаватись ненауковим. Деякі дослідники сумніваються в тому, що можна сформулювати ідею просто, і вважають додатковим доказом науковості використання великої кількості наукових понять. Інколи це штучне нагромадження понять, так звана "пташина мова" ("псевдомова"), тож не несе нічого продуктивного для експериментальної роботи, а є виявом претензійності та егоцентричності окремих представників наукової спільноти. Такі псевдонаукові поняття і їх нагромадження не мають нічого спільного з поясненням реальних проблем, а є, як про це говорять дослідники, "фіктивно-демонстративним науковим продуктом" або просто нісенітницею. Не слід також, навпаки, думати, що використання наукової термінології - це лише спосіб учених закрити шлях до свого товариства простим смертним. Наукова термінологія доцільна і сприяє більш диференційованому образу світу. Доброму вченому не має ніякого сенсу напускати туману та висловлюватись на "пташиній мові". Науковці часто цитують висловлювання Ейнштейна про те, що наукову теорію не можна вважати доброю, якщо її суть не можна пояснити п'ятирічній дитині. В товаристві хороших науковців прийнято спонукати один одного говорити ясно і логічно. Гарна наукова ідея може бути висловлена просто і зрозуміло.
Ергофобія, або небажання працювати. Немає кращого шляху поховати всі свої творчі задуми, якщо піддатися страху перед справжнім процесом роботи. Передбачити всі можливі хвилювання та тривоги на початку експериментального пошуку складно, однак можна запропонувати універсальний спосіб їх подолання: працювати і не лінуватись.
У роботі дослідника є два аспекти: творчий процес (формулювання гіпотез) і дослідження гіпотези в лабораторії. Наведемо низку порад і застережень для майбутніх психологів-експериментаторів.
Порада 1. Вчіться формулювати гіпотези.
Експеримент – це спроба знайти відповідь на запитання, однак якщо це запитання абсурдне, не варто очікувати, що відповідь буде змістовною. Перш ніж перевірити свою гіпотезу, спочатку слід встановити, до якої категорії вона належить, якою є наша мета.
Гіпотеза формулюється дослідником як бажаний результат наукового пошуку або у вигляді припущення (чи системи гіпотетичних припущень) про предмет дослідження, можливі наукові факти, що характеризують предмет, явище, психологічний процес, Його структуру, властивості, зв'язки, відношення, критерії і показники ефективності моделі психологічного явища чи процесу, умови оптимізації досліджуваного виду діяльності, процесу формування рис особистості, оптимізації соціальної (педагогічної тощо) системи або експериментальної методики навчання, педагогічної чи соціальної технології тощо.
Характеристики гарної наукової гіпотези: операціоналізованість (можливість представлення у вигляді операцій та емпіричної перевірки в дослідженні); простота (можливість простого пояснення досліджуваного явища); середній рівень узагальненості (можливість охоплення певного кола явищ; занадто вузька гіпотеза спрощує досліджуване явище, занадто загальна унеможливлює операціоналізацію); фундаментальність (її основою є емпірично перевірені та теоретично обґрунтовані знання).
Багато викладачів вважають, що неможливо навчити студентів такому складному творчому процесу, як формулювання гіпотез. Видатний соціальний психолог Вільям Мак-Гайр (1973) дав декілька важливих порад,, на якому шляху ми можемо знайти "хорошу" гіпотезу.
• 1. Дослідження окремого випадку. В розвитку психології надзвичайно важливу роль відіграли саме інтенсивні дослідження окремого випадку (вивчення Ж. Піаже розумового розвитку дітей чи 3. Фройдом власних сновидінь тощо).
• 2. Увага до парадоксів. Дослідження парадоксального випадку є одним із надійних джерел цікавої гіпотези. Можна зрозуміти, чому люди здатні парадоксально мислити та висловлюватись, викликають таку загальну увагу, інтерес, хвилювання -вони формують нові точки зору. Будьте уважні до парадоксів: бажання погодитись з абсолютним запереченням народжує контури нової реальності. Якщо надати цим контурам певної чіткості, ви зможете стати автором цікавої гіпотези, а в подальшому - нової теорії.
• 3. Аналогія: за аналогіями до певних понять фізичних, біологічних наук можуть з'явитись продуктивні гіпотези.
• 4. Гіпотетико-дедуктивний метод. Кілька цікавих гіпотез зі сфери здорового глузду варто поєднати і можна, як переконує Мак-Гайр, дійти досить цікавих передбачень.
• 5. Функціональний аналіз. Доцільно повторити чиїсь успішні дії, способи виконання діяльності, вирішення проблем. Якшо обраний нами зразок для наслідування давав гарні результати, то, ретельно вивчаючи його, можна знайти кращий і коротший шлях до цінних наукових передбачень та результатів. У випадку успіху, можливо, знайдемо новий шлях, набагато кращий.
• 6. Емпіричні правила. Гарний спосіб знайти гіпотезу: аналіз правил, на які спираються практики. Дати теоретичне пояснення ефективному правилу, яке використовується успішним практиком, - спосіб вирішити наукову проблему. Однак не слід відкидати і те, що згадані правила можуть бути помилковими. Бесіда з практиком - завжди корисна і може стати невичерпним джерелом гіпотез.
• 7. Суперечливі результати. Коли прагнеш сформулювати нові гіпотези, варто брати до відома суперечливі результати, отримані іншими. В інтеграції суперечливої інформації може бути створена адекватна всеохопна теоретична модель. За відомим афоризмом, "несуперечливість - ознака незначного розуму". Можна рухатись у різних напрямках і таким чином наближатися до істини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Таємниці психологічного експерименту – для експериментаторів-початківців“ на сторінці 2. Приємного читання.
