Сам Мілграм визначив такі причини слухняності - з погляду досліджуваних:
• 1. Експеримент проводиться в Йєльському університеті, працюють професіонали і я не маю права ставити питання в такій серйозній установі.
• 2. Експеримент спрямований на досягнення важливих завдань, і коли я вже погодився брати в ньому участь, то повинен виконати своє завдання.
• 3. Я взяв на себе зобов'язання щодо участі в дослідженні, тож маю їх виконати.
• 4. Обставини склалися таким чином, що я "вчитель", а він -"учень". Так випало, це випадковість. Наступного разу, можливо, буде по-іншому.
• 5. Мені платять за роботу, тож треба її виконувати як слід.
• 6. Я не знаю всіх правил у поведінці психологів та досліджуваних, тому я змушений погоджуватись з їхньою точкою зору.
• 7. Дослідники сказали нам обом, що електричний струм не болючий та безпечний.
Експеримент Мілграма, мабуть, останній психологічний експеримент, який так істотно вплинув на психологію та суспільну думку. Минуло вже понад 30 років, однак він завжди становить інтерес та справляє велике враження на тих, хто знайомиться з ним уперше.
Критика експерименту. Мілграм досить гостро поставив проблему етичних норм при проведенні дослідження з людьми. Критики цього експерименту висловлювали свою позицію в досить різкій формі, зазначаючи, що такі дослідження неприпустимі, оскільки створили для учасників неприпустимий рівень стресу (Д. Баумрінд, 1964, А. Міллер, 1986). Також ішлося про те, що дослідження може мати для його учасників віддалені наслідки, адже, дізнавшись про справжню мету і наслідки експерименту, вони могли сповнитись недовіри до психологів чи інших осіб, наділених владою.
Психологи також висловили сумніви щодо обґрунтованості висновків Мілграма. Досліджувані приходили в лабораторію, вони брали на себе зобов'язання і відчували себе залежними від експериментатора. До того ж лабораторія для них - це незвична обстановка, тож їх підпорядкованість та слухняність у цій ситуації не будуть такими самими, як у реальному житті.
Тож результати дослідження оцінувались як необґрунтовані, абсолютно не зіставні з реальною поведінкою людей, а міра небезпечного стресу для досліджуваних - як надмірна і невиправданою щодо отриманих несуттєвих висновків.
Обстоюючи проведену роботу, Мілграм провів додаткове дослідження, щоб вивчити реакції учасників. 85 % були задоволені, що працювали з психологом, і тільки 1 % шкодували, що взяли участь в експерименті. Всі 40 учасників також пройшли обстеження у психіатра, який дав висновок, що ніхто не постраждав і не має підстав очікувати якихось негативних віддалених наслідків у майбутньому.
Мілграм відповідав своїм критикам: "Люди, які прийшли в лабораторію для участі в експерименті, - тільки дорослі, активні, здатні приймати чи відкидати рекомендовані їм дії".
Експеримент Мілграма активно обговорювали та оцінювали психологи. Полеміка розгорнулася навколо двох проблем: наскільки відповідають реальній поведінці людей висновки його дослідження та які принципи важливо враховувати в психологічних дослідженнях. Американський психолог Блас, молодий колега Мілграма, провів ретельний огляд всіх досліджень, в яких вивчались проблеми підпорядкування та які пов'язані з ранніми експериментами Мілграма. Блас засвідчує, що висновки Мілграма справедливі, навіть універсальні, аналогічні експерименти, проведені іншими дослідниками за 40 років, свідчать, що рівень підпорядкування не змінився. Цей висновок не підтверджує надії ні психологів, ні демократичних суспільних інституцій, що сучасні люди вже не так підвладні авторитетам і можуть діяти автономно та протестувати, не погоджуючись виконувати накази влади. Зокрема, в своєму огляді Блас також за результатами досліджень з'ясував, що немає жодної різниці між підпорядкуванням чоловіків і жінок.
Важливим питанням у дискусіях навколо дослідження Мілграма, яке знову і знову привертає увагу дослідників, є те, чи можна уникнути обману, який так часто й охоче практикують дослідники. Чому психологи так легко обирають обман, наскільки вони правдиві, стверджуючи, що роблять це заради науки, чому вони не обирають для себе реально більш етичну стратегію поведінки? Як можна захистити людей від практики безвідповідального обману дослідника, адже відкритість дослідження, як правило, веде до неможливості отримання справді важливих даних.
Окремі психологи вважають, що принаймні варто інформувати учасників, що вони не зможуть знати всю правду про дослідження, і дозволити їм самим після цього приймати рішення, чи згодні вони брати участь на таких умовах ("згода із знанням справи") (Д. Вендлер, 1996). Звичайно, психологам варто більш вдумливо підходити до того, що в дослідженнях без серйозної наукової необхідності практикується обман, оскільки неповага до учасників нічим не виправдана. Психологи мають шукати такі експериментальні стратегії, які б забезпечили їм повагу до учасників дослідження та якісний науковий результат.
Насамкінець зазначимо, що, на нашу думку, дослідження Мілграма не є таким універсальним, як стверджує Блас. Остаточно не доведено, що тиск ситуації примушує підпорядковуватись, а особистісні чинники не діють. В експерименті Мілграма 14 досліджуваних не підкорились експериментатору. Блас і сам вказував, що особистісні чинники (риси, переконання) є більш визначальними, ніж тенденція до підпорядкування авторитету.
Експерименти Сержа Московічі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експеримент Стенлі Мілграма (1963)“ на сторінці 4. Приємного читання.
