Досліджувані добре усвідомлювали небезпечність електричних ударів для учасників експерименту.
Досліджувані були нормальними звичайними людьми і не мали схильностей патологічного характеру, принаймні, вони точно не були садистами.
Коли вказівки щодо ходу експерименту надавались по телефону, "слухняність" ставала меншою (вона була властива лише 20 % учасників). В такій ситуації досліджувані лише вдавали, що продовжують експеримент.
Якщо учасник потрапляв у ситуацію з двома дослідниками, один з яких наказував зупинитись, а інший наполягав на продовженні, то він відмовлявся далі брати участь в експерименті.
Мілграм також досліджував роль інших чинників, які вводив у базову процедуру, що могли посилювати чи послаблювати тенденцію до підпорядкування. Було встановлено, що емоційна дистанція між "учителем" та "учнем" змінює рівень підпорядкування. Найвищого рівня підпорядкування було досягнуто тоді, коли "учень" перебував в іншій кімнаті і його не можна було ні бачити, ні чути. Рівень підпорядкування в такій ситуації був 93 %, стільки досліджуваних доходили до максимального рівня покарання. Якщо ж обидва учасники перебували в одній кімнаті і досліджуваному доводилось самому притискати руки "учня" до електродів, рівень підпорядкування падав до 30 %.
Учений вивчав також, як впливає дистанція між авторитетною особою і досліджуваним на рівень підпорядкованості. Коли експериментатор перебував за межами кімнати і давав досліджуваному команди по телефону, рівень підпорядкування знизився до 21 %.
Особливим варіантом була ситуація, коли досліджуваним дозволили на власний розсуд вибирати відповідний рівень покарання – жоден із учасників не поставив перемикач вище 45 вольт.
Мілграм, починаючи дослідження, мав на меті з'ясувати, чому німецькі громадяни брали участь у знищенні мільйонів невинних людей у концентраційних таборах. Він хотів провести експеримент у Німеччині, коли визначиться з методикою дослідження. Він вважав, що жителі цієї країни більшою мірою схильні до слухняності (підпорядкованості). Однак, провівши перший експеримент, він заявив: "Я знайшов стільки "покори", що не бачу необхідності проводити цей експеримент у Німеччині".
Томас Бласс, дослідник із Мерилендського університету, в 2002 р. в журналі ((Psychology Today" розглянув результати всіх повторень експерименту Мілграма, які були проведені в США та інших країнах. Було з'ясовано, шо до кінця шкали доходять від 60 до 66 % досліджуваних осіб, і дані не залежать від часу та місця дослідження.
Що ж змушує звичайних людей поводитись таким чином?
Мілграм так пояснював результати свого дослідження: в свідомості людини глибоко укорінена необхідність підпорядковуватись авторитетам. Визначальну роль відігравала неспроможність досліджуваних відкрито протистояти "начальнику" (досліднику), який наказував виконувати завдання, не зважаючи на сильний біль, завданий "учневі". Мілграм говорив, що очевидним є те, що якби дослідник дозволив зупинити експеримент, то учасники це одразу ж виконали б. Вони не прагнули виконувати завдання, бачили страждання жертви і були збентежені. Вони просили експериментатора зупинити дослідження, але коли не отримували дозволу, то продовжували натискати на кнопку. Досліджувані висловлювали протест, були спітнілі, прохали звільнити жертву, хапались за голову, стискували кулаки так, що нігті відбивались на долонях, кусали губи, дехто нервово сміявся.
За прозорим склом із дзеркальним ефектом перебували психологи, колеги Мілграма, які спостерігали за ходом експерименту. Мілграм наводить свідчення одного з очевидців: "Я бачив, як на початку в лабораторію увійшов солідний бізнесмен, усміхнений та впевнений в собі. За 20 хвилин роботи з перемикачами напруги він уже виглядав абсолютно по-іншому, невдаха, який щось буркотів, був на межі нервового зриву... Він тремтів, заїкався, постійно смикав за мочку вуха й заламував руки. В якийсь момент схопився за голову і тихо прошептав: "О Боже! Зупини це!". І тим не менш він продовжував реагувати на кожне слово експериментатора і безвідмовно слухався його (корився йому) до кінця експерименту".
У 1965 р. дослідження С. Мілграма було нагороджено щорічною соціопсихологічною премією Американської асоціації розвитку науки.
Отриманим даним давалось чимало пояснень:
• 1. Причиною поведінки є значний нормативний тиск. Експериментатор здійснює досить значний тиск, змушуючи досліджуваного виконувати його розпорядження.
• 2. Тенденція до розподілу відповідальності: відповідальними за поведінку в кризових чи неоднозначних ситуаціях учасники схильні вважати інших.
• 3. Конфліктність соціальних норм. Коли досліджуваний уперше завдає удару жертві, він змушує сам себе до виконання наказу, чинить на себе тиск.
Мілграм у своєму експерименті відзначив такі суттєві моменти.
Насамперед, надзвичайно сильну тенденцію до покірності. В дослідженні брали участь звичайні люди, не схильні до жорстокості. Мілграм вказував, що люди поводилися так покірно, порушуючи засвоєні з дитинства норми, що не можна завдати болю іншій людині, тому що були під впливом авторитету експериментатора. Однак треба визначити, в чому ж полягав цей авторитет, адже сам експериментатор не чинив особливо серйозного тиску на досліджуваних, не використовував ніяких особливих дій, щоб примусити учасників підкорятися. Вони були цілком вільні в тому, щоб проігнорувати всі прохання та накази, діяти на власний розсуд їм ніхто не забороняв. Головною силою примушування була сама ситуація, яка запускала звичну соціальну поведінку.
Учасники дослідження, виконуючи команди експериментатора, переживали сильне хвилювання та напруження. Оскільки дискомфорт і хвилювання були досить сильними і помітними при спостереженні, то виникали очікування, що врешті-решт досліджувані відмовляться виконувати команди.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експеримент Стенлі Мілграма (1963)“ на сторінці 3. Приємного читання.
