Результати експерименту С. Мілграма
| Слабкий електричний удар · 15; 30; 45; 60 | 0; 0; 0; 0 |
| Середній електричний удар · 75; 90; 105; 120 | 0; 0; 0; 0 |
| Сильний електричний удар · 135; 150; 165; 180 | 0; 0; 0; 0 |
| Дуже сильний електричний удар · 195; 210; 225; 240 | 0; 0; 0; 0 |
Продовження табл. 5
| Інтенсивний удар · 255; 270; 285; 300 | 0; 0; 0; 5 |
| Екстремально-інтенсивний удар · 315; 330; 345; 360 | 4; 2; 1; 1 |
| Небезпечно: потужний удар · 375; 390; 405; 420 | 1; 0; 0; 0 |
| Максимально сильний удар · 435; 450 | 0; 26 |
Виконуючи команди експериментатора, всі досліджувані підвищували покарання та дійшли до позначки 300 вольт (коли "учень" бив у стіну, благав його відпустити, а потім замовкав і не давав жодної відповіді). Звичайно, найбільш несподіваним та шокуючим було те, що значна кількість досліджуваних пройшла всю шкалу до максимуму. Тільки 14 учасників відмовилися виконувати накази. 26 досліджуваних (65 %) завершили експеримент на позначці 450 вольт. Вони були в стані сильного стресу, хвилювались за стан людини, проявляли неприязнь до експериментатора, та все ж підкорялись. В останній частині експерименту, коли учень замовкав, досліджувані були надзвичайно схвильовані. Щоб зняти цей стан дискомфорту, полегшити стан учасників дослідження, їх після закінчення експерименту поінформували про всі тонкощі, загальний задум дослідження та їхню роль. Учасників запитували про їхні думки та почуття під час експерименту, також з'являвся "учень" і по-дружньому мирився з кожним досліджуваним.
Експеримент засвідчив, що досліджувані не чинили опору "головному" - дослідникові, який був одягнений у білий халат і вимагав завдавати страждань іншому учаснику. В цілому дослідження продемонструвало таку властивість поведінки, як підпорядкованість авторитету, та її глибоку укоріненість у людській природі. Учасники виконували накази експериментатора, хоча переживали дискомфорт і моральний внутрішній конфлікт.
Експеримент був повторений в 21 серії особисто Мілграмом.
Той факт, що приблизно дві третини досліджуваних завдавали своїй жертві удари електричним струмом, справив сильне враження на всіх, причетних до проведення цього дослідження. При інтерпретації результатів були сформульовані такі гіпотетичні тлумачення.
• 1. Учасники перебували під впливом авторитетності Йєльського університету.
• 2. Вони були чоловіками, тож проявили властиву цій статі тенденцію до агресивних дій.
• 3. Досліджувані не усвідомлювали тієї шкоди та болю, який спричиняють удари електричним струмом.
• 4. Учасники були схильні до садизму, тож були задоволені тим, що можуть завдавати страждання іншим.
Мілграм ретельно перевірив ці гіпотези під час додаткових досліджень, і з'ясував, що всі ці пояснення не відповідають реальному стану речей.
Додаткові експерименти.
• 1. Мілграм провів дослідження поза стінами Йєльського університету, винаймаючи дуже вбоге приміщення у Бріджпорті (штат Коннектикут), прикрашене вивіскою "Дослідницька асоціація Бріджпорта". При цьому вчений не посилався на Йєльський університет. Дослідницька асоціація Бріджпорта була презентована як комерційна організація. Результати проведеного в таких умовах експерименту були досить близькими до основного дослідження: пройти всю шкалу покарань погодились 48 % досліджуваних.
• 2. В іншій дослідницькій серії Мілграм показав, що жінки-"вчителі" поводились так само, як і чоловіки в першому експерименті. Результати свідчили, що представниці слабкої статі не були більш сердечними та співчутливими.
• 3. Для того, щоб визначити, чи усвідомлюють учасники фізичну шкоду та міру больового шоку, які зазнає жертва, перед початком дослідження була введена така деталь: "учень" заявляв, що у нього хворе серце і він не зможе витримати болю від електричних ударів. Під час дослідження "учень" скаржився на біль у серці, благав зупинити процес. Однак такі зміни не внесли особливих коректив в отримані результати: 65 % "учителів" виконували свої обов'язки і довели напругу до максимуму.
• 4. В результаті додаткового дослідження було доведено, що гіпотеза про певні психічні відхилення учасників не мала під собою жодних підстав. Всі учасники, які відгукнулися на оголошення Мілграма з запрошенням брати участь у дослідженні впливу покарання на пам'ять, за своїми даними, освітнім рівнем, професією були звичайними людьми, їхні відповіді на запитання спеціальних тестів щодо їх особистісних властивостей свідчили, що це цілком нормальні та врівноважені особи. Характеризуючи своїх досліджуваних, Мілграм сказав, що вони були досить звичайними людьми, щодо яких можна сказати, що "вони і є ми з вами".
• 5. У ситуації, коли експериментатор виходив і залишав свого "асистента", лише 20 % учасників згоджувались продовжити експеримент. Тож не можна вважати, що експериментальна можливість покарати "жертву" приносила досліджуваним задоволення. Коли учасники самі мали можливість визначити міру покарання, 95 % зупинялись у межах 150 вольт.
Отже, зазначимо ще раз, всі висловлені гіпотези було спростовано.
На результати дослідження не впливав авторитет університету.
Стать досліджуваної особи не впливала на отримані результати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експеримент Стенлі Мілграма (1963)“ на сторінці 2. Приємного читання.
