Швеція

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Згідно з новою Конституцією повноваження короля мають в основному представницький і церемоніальний характер. На прохання Уряду король приймає глав інших держав і виїжджає з державними візитами в інші країни. Як правило, під час цих візитів короля супроводжують один або два члени Уряду, які обговорюють питання політики, економіки та культури з представниками Уряду приймаючої країни. Король володіє недоторканністю, тобто не може бути притягнутий до відповідальності за свої вчинки згідно з кримінальним правом, однак йому може бути пред'явлений позов у суці відповідно до цивільного законодавства. Король зобов'язаний подавати декларацію про свої особисті доходи та майно і сплачувати податки, як і всі громадяни Швеції. Щороку Риксдаг вирішує, яка сума буде виділена королю для виконання його обов'язків. Члени королівської сім'ї мають право голосу, але за усталеною традицією утримуються від голосування на виборах.

Одним з офіційних обов'язків короля є відкриття щорічної сесії Риксдагу у вересні. Король не бере участі в роботі Уряду, але може головувати на його засіданнях. Король не підписує жодних постанов.

Законодавча влада

Швеція має парламентську монархію. У країні існує однопалатний Парламент – Риксдаг, який з 1971 р. складається з 349 депутатів. Депутати Риксдагу обираються на три роки шляхом прямого голосування за принципом пропорційного представництва на основі загального виборчого права, яке мають усі громадяни з 18 років. Будь-який шведський громадянин, якому виповнилося 18 років, може бути обраний до Риксдагу.

Право законодавчої ініціативи Уряду належить і членам Парламенту. Поданий для розгляду законопроект виноситься на засідання Риксдагу, де спочатку оголошується його назва і прізвище його автора. Після цього законопроект надсилається у відповідну комісію. Комісія, вивчивши законопроект, про результати доповідає на пленарному засіданні Риксдагу, який вправі відхилити законопроект або внести до нього поправки. Після доповіді комісії законопроект або приймається до розгляду, або знову передається в комісію. Якщо законопроект прийнятий до розгляду, починаються дебати, потім проводиться голосування.

Виборча система забезпечує розподіл місць між партіями відповідно до поданих за них голосів по всій країні. Пропорційність розподілу досягається не стільки в окремому виборчому окрузі, скільки в усій країні, яка розглядається як єдиний виборчий округ. Отже, крім 310 місць, визначених за виборчими округами, ще 39 місць розподіляють за загальними результатами виборів по країні. Однак ці “загальні” 39 місць також заповнюють кандидати від партій відповідно до їхніх виборчих списків. У цьому правилі загальнонаціональної пропорційності є один виняток: правило квоти, мета якого – не допустити членства в Риксдазі представників занадто маленьких партій. Отже, щоб здобути право на представництво в Риксдазі, партія має набрати не менше 4% голосів у загальнонаціональному масштабі. Водночас партія, яка набрала 12% голосів у будь-якому виборчому окрузі, отримує визначену кількість місць, закріплених за цим округом, навіть якщо її результати голосування на загальнонаціональному рівні будуть меншими за необхідні 4%.

На строк своїх повноважень Риксдаг обирає зі свого складу тальмана (спікера), а також його заступників. Спікер виконує деякі функції, які в інших країнах, зазвичай, властиві главі держави, зокрема вносить пропозиції щодо кандидатури Прем'єр-міністра, приймає відставку Уряду, проводить консультації щодо призначення нового Уряду.

Для розгляду і підготовки питань, пов'язаних із законодавчою діяльністю, депутати працюють у складі 15 постійних комітетів за різними напрямами: з питань Конституції (виконує функції, властиві Конституційному суду), у цивільних справах, з питань культури, оборони, освіти, охорони навколишнього середовища; з питань сільського господарства, фінансів, у закордонних справах тощо. Також можуть бути утворені тимчасові комісії.

Перед Риксдагом за свою роботу безпосередньо відповідає Уряд. Для ініціювання голосування щодо вотуму довіри Урядові потрібно щонайменше 35 голосів, а для його відставки достатньо простої більшості.

До числа найбільш важливих функцій Парламенту належить визначення фінансової політики держави. За Риксдагом закріплено широкі права у сфері оподаткування, він розглядає і приймає бюджет, вирішує питання щодо позик і розпорядження державною власністю. Парламент має право оголошувати війну і укладати мир. Під його контролем перебувають діяльність Уряду, адміністративний, судовий апарати, органи місцевого самоврядування. Парламентський контроль здійснюється шляхом інтерпеляції, обговорення на сесіях Уряду повідомлень про основні напрями його внутрішньої і зовнішньої політики. Роботу Уряду контролює Конституційна комісія Парламенту. Виявивши порушення законів із боку будь-якого міністра, Комісія вправі звернутися до Риксдагу з проханням порушити переслідування.

У Швеції також існує окремий Саамський Парламент; створений у 1993 р. як представницький орган саамів, що відповідає за культурний і частково економічний розвиток саамського населення. Саамський Парламент нараховує 31 депутата, є також державним органом управління.

Виконавча влада представлена Урядом, який підзвітний Риксдагу. Формується він на основі партій, що перемогли на парламентських виборах. Повноваження на формування Уряду і призначення міністрів отримує Прем'єр-міністр, який обирається Парламентом після парламентських виборів. Міністерства виконують функції загального керівництва. Практичну ж роботу виконують профільні урядові агентства, які також входять до складу Уряду Швеції. За чисельністю персоналу та обсягами фінансування агенції і служби, як правило, значно переважають міністерства, яким вони підпорядковані. Кожне міністерство очолює міністр.

Державні установи утворюють єдину, інтегровану державну владу, що містить у собі Секретаріат Прем'єр-міністра, урядові міністерства та Управління з адміністративних питань.

Міністерства: культури; оборони; освіти і науки; зайнятості; підприємництва, енергетики та зв'язку; сільського господарства; навколишнього середовища та енергетики; фінансів; закордонних справ; охорони здоров'я та соціальних справ; юстиції.

Судова влада

Судова гілка влади Швеції є незалежною. Судова система включає Верховний суд, шість апеляційних судів, міські та окружні суди. Проте є і спеціальні суди: з розділу майна, у земельних справах, поліцейські та інші суди адміністративної юстиції.

Судова гілка влади поділяється на дві паралельні та незалежні системи: суди загальної юрисдикції для кримінальних і цивільних справ, а також загальні адміністративні суди для адміністративних справ. Кожна з цих систем має три рівні. Вищим органом у системі загальних судів є Верховний суд, адміністративних – Вищий адміністративний суд. Діє також низка спеціальних судів, які розглядають вузькоспеціалізовані справи (трудові, міграційні спори тощо). Спеціалізовані суди незалежні у своїх рішеннях, деякі з них належать до системи загальних чи адміністративних судів як окремі підрозділи. Спеціальні суди, як правило, утворюють одно- чи дворівневу систему. Діють також трибунали, що в організації своєї діяльності схожі до спеціалізованих судів.

Влада в територіальних одиницях

До першого рівня місцевого управління належать комуни. На щабель вище муніципального рівня управління є регіональний рівень. Державну владу в кожному лені представляють губернатор та виконавчий орган, який він очолює, – правління лену. Губернаторів ленів призначає Уряд на шестирічний строк. Членів правління призначає рада лену – ландстинг, виборчий орган регіонального рівня. Місцеве самоврядування в трьох ленах Швеції має свої особливості. Зокрема, на острові Готланд відсутній ландстинг, повноваження якого покладено на єдину існуючу там однойменну комуну. Сконе та Вестра Гьотланд мають підвищений ступінь регіональної автономії – їхні ландстинга користуються розширеними повноваженнями у сфері регіонального розвитку.

Система місцевого самоврядування Швеції побудована на основі адміністративно-територіального поділу країни та має два рівні – місцевий (на рівні громади, комуни) та регіональний (на рівні лену), які різняться характером та обсягом повноважень. Самоврядні органи місцевого рівня (муніципалітети) не підпорядковані регіональним (ландстингам), проте активно співпрацюють, самостійно визначаючи форми та напрями цієї співпраці. Органи обох рівнів мають у своєму складі виборні органи (на муніципальному рівні – ради муніципалітетів, на рівні ландстингів – окружні ради) та виконавчі структури, кількість, чисельність і напрями діяльності яких ради визначають самостійно.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Швеція“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція
  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща