Словаччина

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Голова Судової ради Словацької Республіки обирається і звільняється з посади з числа її членів. Членами Судової ради є 9 суд дів, які обираються суддями Словацької Республіки, по 3 судді призначаються на посаду і звільняються з посади Національною радою Словацької Республіки, Президентом Республіки та Урядом.

Конституційний суд Словацької Республіки є незалежним судовим органом захисту конституційності. Конституційний суд складається з тринадцяти суд дів. Суд ці Конституційного суду призначаються строком на дванадцять років за пропозицією Національної ради Словацької Республіки Президентом Словацької Республіки.

Влада в територіальних одиницях

Державну владу на регіональному та районному рівнях здійснюють відповідні адміністрації; місцеве самоврядування на рівні регіонів, у містах та сільських громадах реалізується через органи місцевого самоврядування, пріматорів (мерів) і старост.

З 1 січня 2002 р. почала діяти нова система територіального державного устрою, яка передбачала існування низової ланки самоврядування – муніципалітетів, і другої ланки – адміністративних країв (областей). Відповідні поправки були внесені і до Конституції, в якій адміністративний край став називатися 'Територіальною одиницею більш високого рівня”. При цьому в рамках самоврядування не існує підлеглості населених пунктів на крайовому рівні.

Конституція Словаччини містить низку статей (ст. 64-71), у яких викладено основи місцевого самоврядування.

Обидва рівні самоврядування в Словаччині – край і населений пункт – € самостійними самоврядними й адміністративними одиницями, юридичними особами з власним майном і фінансовими коштами. Обов'язки на них можуть бути покладені тільки відповідно до приписів закону. При цьому їм може бути доручено (делеговано) виконання окремих завдань держави на умовах, визначених у Конституції і законах.

Структура муніципалітету: староста (мер), якому підпорядковується адміністрація і міліція населеного пункту; громадське представництво. Представництво муніципалітету складають його депутати. Депутати обираються на чотирирічний термін жителями села, що постійно проживають на його території. Вибори депутатів здійснюються на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням.

Староста муніципалітету обирається мешканцями, що постійно проживають на його території, на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням на чотирирічний термін. Староста муніципалітету є виконавчим органом муніципалітету; він здійснює управління муніципалітетом і представляє його зовні.

Самоврядування населених пунктів у Словаччині однорівневе. Винятком є два найбільш великих словацьких міста – столиця країни Братислава і друге за величиною місто Кошице. У цих містах сформована дворівнева система місцевого самоврядування – мерія і міські частини (райони). Відповідні особливості організації місцевого самоврядування закріплені на законодавчому рівні (законами “Про столицю Словацької Республіки м. Братислава” і “Про місто Кошице”) і підтверджені статутами обох міст.

Повноваження органів місцевого самоврядування умовно можуть бути розділені на дві групи.

Першу групу складають так звані первинні компетенції самоврядування (або власні повноваження): місцеві комунікації, громадський транспорт, житло, водопостачання, каналізація, прибирання територій і утилізація сміття, озеленення, охорона довкілля, дошкільні та інші освітні установи (музичні школи, школи мистецтв), деякі категорії соціальних установ, поліклініки і окремі категорії лікарень, місцеві установи культури, місцева міліція, збирання місцевих податків і зборів тощо. Органи місцевого самоврядування мають право здійснювати підприємницьку діяльність у рамках, установлених законодавством.

Друга група – це делеговані повноваження, тобто компетенції у сфері державного управління, які з позиції державних інтересів можуть ефективніше виконувати органи місцевого самоврядування. Держава делегує відповідні повноваження місцевому самоврядуванню, проте при цьому несе відповідальність за якість послуг, що надаються, управління делегованими службами, а також за їх фінансування. Органи місцевого самоврядування здійснюють делеговані повноваження від імені держави. Найчастіше органам місцевого самоврядування делегуються окремі повноваження у сфері освіти, з реєстрації актів цивільного стану, видачі дозволів на будівництво та ін.

Передавання органам місцевого самоврядування низки повноважень державного управління і виділення фінансових ресурсів на здійснення ними делегованих повноважень впливає на організацію системи фінансового контролю на муніципальному рівні. Якщо фінансовий контроль за діяльністю муніципалітетів у частині виконання власних повноважень здійснює головний контролер самоврядування населеного пункту, що обирається показним органом муніципалітету на шестирічний термін, то фінансовий контроль за реалізацією делегованих повноважень здійснюють “зовнішні” органи фінансового контролю: спеціалізований орган державного фінансового контролю – Вище контрольне управління, а також органи виконавчої влади, наділені відповідними контрольними повноваженнями, – Уряд і Міністерство фінансів.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження як самостійно, так і в співпраці з приватним сектором. Розвивається також кооперація з іншими муніципалітетами у формі створення спільних місцевих адміністрацій, укладення договорів і програм співпраці між різними муніципалітетами.

Конституція Словаччини (ст. 65) установлює, що муніципалітети фінансують свою діяльність із власних прибутків, а також за рахунок державних дотацій.

Органами територіальної одиниці більш високого рівня є: представництва територіальної одиниці більш високого рівня; голова територіальної одиниці більш високого рівня. До складу представництв також входять депутати. Порядок їх обрання такий самий, як і в муніципалітети. Те саме стосується і порядку обрання та повноважень голови.

Компетенція територіальних одиниць більш високого рівня також може бути представлена як сукупність первинних самоуправлінських (власних) компетенцій і повноважень, делегованих областям державними органами. До власних повноважень областей належать питання територіального планування і регіонального розвитку, діяльність середніх навчальних закладів і деяких типів соціальних установ (будинки пенсіонерів, соціальні служби для дітей, дитячі будинки, кризові центри тощо) і установ культури (бібліотеки, музеї і галереї), ліцензування лікарської практики тощо. Делегуватися можуть повноваження державних органів у сферах освіти, охорони здоров'я, транспорту тощо.

Органи місцевого самоврядування вищого рівня проводять загальну політику розвитку регіону. Вони можуть виступати партнером окремих муніципалітетів у рамках перспективних проектів: будівництво технопарків, створення спільних підприємств тощо.

Підготовка кадрів

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Словаччина“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина
  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща