Греція

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Основна галузь сільського господарства – землеробство. Орні землі становлять близько 2,3 млн га, із них 0,8 млн га – зрошувані; 1,2 млн га припадає на виноградники, оливкові плантації і сади. Хоча врожайність основних сільськогосподарських культур у Греції нижча, ніж у середньому в ЄС, потреби країни в зерні, рослинних жирах, овочах і фруктах забезпечуються повністю. Потреби в м'ясі задовольняються на 75%, вершковому маслі – на 70%.

Греція споконвічно спеціалізується на виробництві кількох трудомістких експортних культур, головним чином тютюну, оливок, винограду, цитрусових і бавовника.

Боротьба з ерозією фунтів і підвищення врожайності культур – одна з найскладніших проблем у сільському господарстві Греції. На родючих рівнинах Фессалії, Македонії і Фракії обробляється пшениця, посіви якої займають більше 60% усіх орних земель.

У заболочених низов'ях річок Вардара і Стрімона, на півночі країни, сіють рис, кукурудзу і ячмінь вирощують в Епіре, Македонії і Фракії. Великі урожаї в Греції дають помідори – понад 1,7 млн т на рік. Інші найважливіші сільськогосподарські продукти – цукровий буряк, картопля, боби і маслини.

По берегах Греції, виключаючи північне побережжя Егейського моря, розміщені плантації апельсинів, лимонів, мандаринів і інших цитрусових. У садах вирощують яблука, персики, груші, абрикоси, інжир. Розвивається парникове господарство. Здавна в Греції вирощують виноград, у тому числі такі всесвітньо відомі сорти, як коринки і султанина, з яких виготовляють родзинки. Частина винограду використовується для виробництва вина, яким особливо славиться острів Самос.

І, звичайно ж, стародавня культура оливи. Оливкові гаї займають 0,5 млн га в Центральній і Південній Греції та на південних островах. За показником вироблення оливкової олії Греція займає третє місце у світі після Іспанії і Італії. Світовими центрами виробництва тютюну, який славиться своєю якістю, стали горбисті райони Фракії і Македонії.

Тваринництво в сільському господарстві Греції відіграє незначну роль. Це пов'язано і з малоземеллям основної маси селян, і з незначною природною кормовою базою. Кам'янисті пасовища придатні лише для випасу овець (8 млн гол.) і кіз (4,5 млн голів). Непомірний випас ще більше обідняє пасовища і викликає ерозію ґрунту. Поголів'я великої рогатої худоби не досягає 1 млн, і ще менше поголів'я свиней. У гірських районах Греції як тяглова сила ще використовуються осли, мули і коні.

Транспорт. Упродовж останнього десятиліття транспортна мережа країни значно модернізована та інтегрована. Періодично впроваджуються нові проекти, покликані підвищити безпеку руху та розширити транспортну інфраструктуру. Зокрема, м. Ріо-Антіріо (офіційна назва “Харілаос Трикупіс”) 2004 р. з'єднав західний Пелопоннес із західною частиною Центральної Греції через Коринфську затоку, сполучення між якими попередньо існувало тільки морем, і став найдовшим вантовим мостом в Європі (довжина 2880 м). У Північній Греції побудована головна автострада країни – Егнатія-Одос (загальна протяжність близько 680 км). Відкритий рух ділянкою Автобану сполученням Афіни – Салоніки (східне узбережжя) – перша черга швидкісної автомагістралі РАТНЕ – осьового шляху, який сполучає міста Патри, Афіни та Салоніки.

Значний імпульс розвитку транспортної інфраструктури надало будівництво напередодні проведення Олімпійських ігор 2004 р. у м. Афінах. Міжнародні аеропорти були модернізовані, існуючі залізничні лінії вдосконалені та оснащені сучасним, швидким рухомим складом. В Аттиці побудовано приватним капіталом швидкісну автомагістраль Аттікі-Одос, яка сполучила передмістя агломерації Афін із міжнародним аеропортом “Елефтеріос Венізелос” і вважається однією з найбезпечніших автомагістралей в Європі.

В Афінах удосконалено весь міський громадський транспорт, запущено швидкісний приміський трамвай, уведено в експлуатацію другу і третю гілку афінського метрополітену. Цілком оновлено рухомий склад гілки Проастіакос “Афіни-Пірей”. Електрична магістраль була продовжена та сполучена із національною залізничною мережею. Проведена реконструкція аеропорту “Елефтеріос Венізелос”, що стало важливою віхою у справі поліпшення міжнародного повітряного сполучення.

Основні статті експорту – одяг, оливкова олія, нафтопродукти, фрукти, тютюн.

Конституція

Конституція ухвалена Парламентом 11 червня 1975 р., зміни і доповнення вносилися у 1986,2001 та 2008 р. Чинна Конституція Греції, прийнята п'ятим скликанням Грецького Парламенту 1975 р., складається зі 120 статей, у якій передбачено виконавчу, законодавчу та судову гілки влади і надано широкі гарантії (зміни 2001 р.) громадянських свобод та соціальних прав.

Адміністративний поділ

Адміністративний поділ Греції набрав чинності 1 січня 2011 р., відповідно до Програми “Каплікратіс” (Закон Грецької Республіки). Нині існує 7 децентралізованих адміністрацій, 13 периферій і 326 муніципалітетів. Периферії і муніципалітети стали повністю самокерованими. Керівництво адміністраці

ями відтепер буце здійснюватись генеральним секретаріатом у підпорядкуванні Уряду Греції. Автономна чернеча держава Святої Гори як автономна самоврядна одиниця звільняється від цих реформ і зберігає свій особливий статус.

Адміністративно 9 периферій розташовані на материковій частині, решта 4 – острівні. Самоуправління існує на рівні номів та менших утворень – муніципалітетів. Головою йому є губернатор, муніципалітету – мер.

У 1983 р. законодавством встановлено, що питаннями місцевого значення займаються ради на місцях, які обираються населенням шляхом прямих виборів.

Статус автономного регіону має чернеча республіка Афон, розташована в центральній та південній частині східного півострова Халкідіки Айон-Орос. Це самокерована громада 20 православних монастирів, що з 1313 р. перебувають під безпосередньою церковною юрисдикцією Константинопольського Патріарха. Суверенітет Греції над півостровом закріплений Лозаннською угодою 1923 р. На відміну від інших єпархій Константинопольського Патріархату, на Афоні використовується юліанський календар, у тому числі в адміністративних документах. Для православних усього світу Афон – одне з головних святих місць, а також об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.

Державний устрій

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Греція“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція
  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща